В очікуванні спланованої паніки: чи готова Україна ефективно протистояти кібератакам?

Чи існує реальний спосіб протидії кіберзлочинцям? Як показує світова практика, ефективно та системно протидіяти можна, лише долучившись до певної системи глобальної безпеки.

Про те, що конфлікт у Мукачевому не був локальним, а мав добре підготовлену основу, свідчать ще декілька цікавих обставин. Зокрема, поза достатньою увагою українських ЗМІ залишилися факти потужних кібератак на соцмережі із метою зламування офіційних представництв одразу кількох державних інституцій: твіттер-акаунтів Адміністрації Президента, Ради національної безпеки та оборони, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Метою цих атак було розміщення неправдивої інформації від імені влади щодо ситуації у Мукачевому та безпосередньо політичної партії «Правий сектор», активісти якої є однією зі сторін конфлікту на Закарпатті. Наприклад, цими днями в розпал конфлікту у Мукачево на твіттері АП з’явилося неправдиве повідомлення про збір підписів щодо зняття з народного депутата Дмитра Яроша депутатської недоторканності. На твіттері РНБО спочатку з’явився допис, що соціальна сторінка знаходиться під контролем «Правого сектора», а потім ще одне повідомлення, в якому йшлося про звільнення прес-секретаря «ПС» Артема Скоропадського за «неволодіння ситуацією і неузгоджені з керівництвом заяви». Крім того, з офіційної твіттер-сторінки РНБО було поширено неправдиве повідомлення щодо повідомлення про підозру у державній зраді України очільнику Спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК) генерал-майору Андрію Тарану.

Пізніше народний депутат, позаштатний радник міністра МВС Антон Геращенко на своїй сторінці у Facebook повідомив, що кібератака на сайт і твітер-акаунт Арсена Авакова була здійснена «для подальшого нагнітання ситуації навколо мукачівських подій». «За попередніми даними, злам здійснено з території Російської Федерації», - повідомив пан Геращенко. В РНБО та АП повідомили про відновлення роботи офіційних сторінок своїх соцмереж і повідомили про проведення розслідування обставин кіберзлочину.

Цікаво, що і прес-службі «Правого сектора» повністю спростували інформацію щодо причетності активістів політичної партії до зламу аккаунту РНБО. Поміркувавши логічно читач прийде до висновку, що навряд чи прихильники чи активісти «ПС» мають достатній фінансовий та організаційний ресурс, щоб залучити висококласних спеціалістів до кібератак такого рівня. Вочевидь, використовується стародавня римська військова тактика – «поділяй і володарюй», тобто «Правий сектор» використовують в якості провідника для подальшого посилення політичного конфлікту.

До подібних кібератак в ЄС та країнах-членах НАТО ставляться із усією серйозністю. Варто зазначити й те, що кількість таких злочинів та нападів на різноманітні представництва влади в багатьох країнах ЄС суттєво зросла. Так, в січні цього року проросійської групи хакерів здійснили низку кібератак на інфраструктуру парламенту та урядових установ в Берліні. Вже у червні стався рецидив: спеціалісти зафіксували кібератаку на внутрішню мережу німецького Бундестагу. В 2014 році подібні інциденти сталися і в Польщі: на адреси політиків були відправлені електронні листи, заражені спеціальним комп’ютерним вірусом, який згодом потрапляв у внутрішні мережі і перешкоджав роботі владних органів. Спеціалісти з інформаційної безпеки і в Польщі, і в Німеччині не сумніваються у причетності спецслужб Росії до подібних операцій. Нещодавно очільник міністерства внутрішніх справ Німеччини Томас де Мезьєр повідомив статистику, згідно з якою щодві секунди у ФРН фіксують нові кібератаки.

Вочевидь, владі РФ вже не достатньо діяти лише на інформаційно-пропагандистському фронті, тому й були підключені додаткові методи боротьби із метою дестабілізувати робочий процес в європейських органах влади. Не так давно президент Естонії – наразі найбільш інтегрованої у систему електронного урядування країни ЄС – закликав сили НАТО адекватно відреагувати у разі ймовірної кібератаки з боку Росії. У випадку з Естонією вдала кібератака зможе спричинити колапс усієї системи господарювання та суспільно-політичного життя країни, а значить обороноздатність країни впаде та її збройні сили будуть беззахисними у разі нападу військових формувань ворога.

Рівень інтеграції українських владних інституцій не такий глибокий. Щоправда, майже кожен нинішній нардеп, міністр чи інший публічний політик використовуює соцмережі у роботі зі ЗМІ. Як правило, цей канал комунікацій використовується задля швидкого інформування журналістів, які швидко розповсюджують меседжі свій аудиторії. Не рідко трапляється й так, що соціальні мережі використовуються зовсім із іншою метою – для трансляції різноманітних спростувань, інформаційних війн, побудови/корекції іміджу політика/чиновника, для відвертих маніпуляцій. Експерти вбачають у використанні сучасних каналів комунікації як позитив, так і негатив. Особливо вказують на ризики використання кіберзлочинцями соціальних медіа для різноманітних інформаційних атак, які, в свою чергу, можуть призвести до неочікуваних наслідків – від впливу дезінформації на відносини між різними учасниками політичної комунікації до поширення панічних настроїв у суспільстві.

Річ у тім, що, за журналістськими стандартами, ЗМІ мають ретельно перевіряти правдивість тої чи іншої інформації, послуговуючись офіційними джерелами. Однак у гонитві за рейтингами та конкуруючи між собою, журналісти все частіше ретранслюють інформацію із офіційних акаунтів соціальних мереж тих чи інших держустанов, політиків, які є найоперативнішими каналами повідомлення інформації. Однак внаслідок кібератак така інформація може свідомо спотворювати реальні факти, деформуючи усю систему суспільних комунікацій. «Вже говорилося, наші політики загрузли в соцмережах неадекватно, витіснили форму офіційних прес-релізів. А якщо зламані акаунти більшості політиків і відомств України? І хтось тільки чекає години Х, щоб масованим ударом посіяти пекельний хаос? Сайти держструктур виглядають так, що навряд чи вони дуже захищені від злому. Так без єдиного пострілу можна посіяти паніку, деморалізувати частину силовиків», - вважає блогер Андрій Облогін.

Чи існує реальний спосіб протидії кіберзлочинцям? Як показує світова практика, ефективно та системно протидіяти можна, лише долучившись до певної системи глобальної безпеки. Зважаючи на той геополітичний розклад сил, в якому опинилася Україна, найкращими для нас можуть стати можливості, якими володіють сили НАТО. До речі, про допомогу Україні у питанні нейтралізації кіберзлочинців у НАТО обіцяли надати ще восени минулого року. А поки що від серйозних наслідків кібератак українську владу рятує досі низька інтегрованість управлінських структур в єдину мережу електронного урядування.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»