Шмигаль у програмі уряду обіцяє створити умови для роботи незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти

У 2023 році Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до законодавства щодо забезпечення якості вищої освіти, яким оновлено підходи до акредитації та функціонування системи зовнішнього оцінювання. Документ передбачає запровадження інституційної акредитації закладів вищої освіти, створення механізмів апеляції та визнання іноземної акредитації. Розроблення положення про інституційну акредитацію відкладено до завершення воєнного стану, що обмежує повноцінне впровадження цього механізму. (скриншот 2)

Паралельно з оновленням законодавства наказ МОН від 15 травня 2024 року № 686 затвердив нове Положення про акредитацію освітніх програм. Документ не створює систему з нуля, а радше оновлює і деталізує вже наявний механізм, адже одночасно скасовує попередній наказ МОН від 2019 року, який також регулював акредитацію освітніх програм. (скриншот 3)

Нове положення чітко структурує саму процедуру: від подання заяви та самооцінювання до роботи експертної групи, висновку галузевої експертної ради та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. У цьому сенсі йдеться про спробу не просто зберегти акредитацію як формальну вимогу, а перетворити її на системний процес оцінювання освітньої програми та освітньої діяльності закладу вищої освіти. (скриншот 4)

Однією з найважливіших рис документа є його орієнтація на європейські підходи. У положенні зазначено, що критерії оцінювання якості освітньої програми базуються на стандартах і рекомендаціях із забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти. Тобто українська модель формально узгоджується з ESG і рухається в логіці європейської інтеграції. (скриншот 5)

Водночас документ демонструє прагнення до більшої процедурної прозорості. Положення передбачає використання інформаційно-комунікаційної системи Національного агентства, оприлюднення матеріалів самооцінювання, програм візитів експертів, звітів експертних груп і рішень агентства. Таке регулювання посилює відкритість акредитаційного процесу і створює більш передбачувані правила для університетів. (скриншот 6)

Не менш показовим є й те, що документ містить низку запобіжників для забезпечення неупередженості. До складу експертних груп не можуть входити особи з конфліктом інтересів, а в окремих випадках передбачено залучення міжнародних експертів. Окрім того, визнаються сертифікати акредитації, видані іноземними агентствами, якщо вони включені до затвердженого урядом переліку. Це розширює поле взаємодії української системи забезпечення якості з міжнародним середовищем. (скриншот 7)

Отже, уряд реалізував окремі елементи обіцянки, зокрема оновив процедуру акредитації освітніх програм, наблизив її до стандартів ESG та посилив прозорість і формалізацію зовнішнього оцінювання якості. Однак повноцінне запровадження інституційної акредитації та створення всіх передбачених умов для функціонування незалежних установ оцінювання не завершено, зокрема через відкладення відповідного нормативного регулювання на період після воєнного стану.

У зв’язку з повномасштабною війною, розв’язаною Росією проти України, відбулися об’єктивні події, які суттєво вплинули на можливість реалізації окремих публічних обіцянок. З огляду на це ми вважаємо, що хід виконання цієї обіцянки був порушений зовнішніми обставинами, які не залежать безпосередньо від особи, що її надала.

У зв’язку з цим обіцянка переноситься до категорії «Архівні обіцянки» та не враховується при оцінці рівня відповідальності цієї особи.