Логіка газу: чому дешевий газ небезпечний для України?

Читать на русском

В лютому 2014 року виповниться чотири роки від початку президентства Віктора Януковича. З перших днів на новій посаді Президент почав активно шукати шляхи зниження непомірно високих тарифів на блакитне паливо, а екс-прем’єр Юлія Тимошенко за невигідні газові контракти на 7 років потрапила за решітку.

Однак бажання не завжди збігаються з можливостями: йшли роки, а газове питання так і не вирішувалося (повну карту газових обіцянок дивіться тут). В певному сенсі високі газові тарифи «грали на руку» Україні, адже це було головним стимулом для влади шукати альтернативні джерела поставок та єдиним дієвим аргументом для газових олігархів, врешті, перейти до модернізації застарілого виробництва, що залишається прибутковим завдяки дешевому паливу.

Після невдалої спроби виторгувати хорошу ціну на газ за рахунок подовження розташування Чорноморського флоту Росії на території України (так звані Харківські угоди) українська влада починає робити те, чого не робила за всі роки незалежності – шукати альтернативні шляхи вирішення проблеми енергетичної залежності.

Вперше за всю історію України з’явилися такі проекти, як видобуток сланцевого газу (про це джерело власного видобутку говорили давно, але ніхто не наважувався втілювати), організація реверсних поставок газу з Європи за зниженою ціною, будівництво LNG-терміналу, будівництво заводів з виробництва синтетичного газу, заміна газу на споживання біомас тощо.

Навмисно чи випадково, але всі вищезазначені проекти  «провисали». Ще до запуску скандального проекту з будівництва LNG-терміналу серед аналітиків велися розмови, чи не стане термінал новим засобом маніпуляцій для переговорів з російською стороною, як це відбулося з недобудованим газопроводом «Одеса-Броди»? Сьогодні ці побоювання виглядають все більш реальними.

Йдемо далі. Реверсні поставки налагодились в невеликих об’ємах, про віддачу проектів видобутку сланцевого газу говорити зарано, проте владі дійсно вдавалось скорочувати імпорт газу. В поточному році обсяги спожитого газу мають зменшитися на 5%, а обсяги закупленого у Росії газу до кінця наступного року мали б зменшитися з нинішніх 27 млрд. до 17 млрд. куб. Більше того, до 2020 року, згідно з обіцянками влади, Україна мала б вийти на повне самозабезпечення газом.

Однак відразу після підписання у Москві угод про зниження газових тарифів на третину Віктор Янукович повідомив про плани збільшити обсяги закупівлі блакитного палива з Росії.

Ціна знижки – ГТС? В лабіринтах газових боїв між Україною та Росією завжди залишається одне ключове питання, якою ціною Україна заплатить за ті чи інші поступки російської сторони? Минулого разу платою було продовження перебування на території України російського Чорноморського флоту, на цей раз під питанням стоїть частка участі Російської Федерації у розподілі української ГТС.

Експерти та аналітики стверджують: головною причиною газових скандалів між Україною та Росією є бажання російської сторони усунути Європейський Союз від участі в консорціумі щодо модернізації української ГТС та провести його лише у двосторонньому порядку.

Після значної поступки в ціні, зробленої 17 грудня, Росія поспішила заявити про перспективу відновлення переговорів щодо утворення консорціуму з управління українською газотранспортною системою, і на цей раз мова йде про двосторонні, а не тристоронні переговори - з переговірного процесу усунеться європейська сторона. В разі успішного проведення перемовин українська газотранспортна система контролюватиметься Києвом та Москвою спільно. Отож побоювання аналітиків підтверджуються.

В зв’язку з цим зауважимо, що в системі «Слово і діло» зафіксовано близько 10-ти обіцянок від українських високопосадовців, що пообіцяли залишити ГТС в державній власності. Зокрема, такі заяви прозвучали від Миколи АзароваКостянтина ГрищенкаМихайла ЧечетоваІнни БогословськоїОлексія ПлотніковаАнатолія КінахаВ’ячеслава Кириленка, Арсенія Яценюка.

Насамкінець В пошуку вигідних газових контрактів хочеться побажати українським високопосадовцям бути хоч трішечки далекоглядними, а для цього досить поглянути на сусідню Білорусію: дві російські військові стратегічні бази стоять на білоруській території абсолютно безкоштовно, а дешевий газ коштував їм відданої газотранспортної системи. Олександр Лукашенко почав хаяти «старшого брата» за нерівноправ’я, що демонструє до них Кремль, вже post factum вчинених дій та post factum входження в Митний Союз, однак було запізно…


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.