В полоні мобілізації

Сьогодні набув чинності указ Президента про часткову мобілізацію: Україна готується до чергової хвилі військової агресії з боку Росії та бойовиків квазідержавних утворень ДНР та ЛНР. Верховна Рада відповідним законом підтримала ініціативу Президента. «З метою проведення планової заміни військовослужбовців, які тривалий час виконують бойові завдання в зоні АТО, зараз нарощується угруповання військ і сил для відбиття можливого відкритого вторгнення регулярних військ, постає необхідність проведення в 2015 році циклу часткових мобілізацій», – заявив Президент Петро Порошенко. Мобілізація триватиме 210 діб та проходитиме у 3 хвилі протягом січня-вересня 2015 року.

Паралельно з мобілізацію новобранців до зони АТО, триватиме процес демобілізації тих солдатів, які були призвані на службу ще на початку березня минулого року. Міністр оборони Степан Полторак вже спрогнозував, що за потреби в 2015 році може бути мобілізовано до 104 тисяч чоловік.

Найбільше питань виникає стосовно критеріїв відбору до війська, а також самої законності проведення мобілізації у країні, де не оголошено військовий стан. Так, четверта хвиля мобілізації не торкнеться непридатних за станом здоров’я, студентів та аспірантів денної форми навчання, священиків, батьків 3-х і більше дітей, тих, хто зайнятий постійним доглядом за недієздатними родичами та мешканців окупованих територій.

Мобілізовуватимуть громадян віком від 18 до 60 років, які свого часу пройшли відповідну підготовку, мають військово-облікову спеціальність чи певну спеціальну підготовку для виконання бойових завдань, а також придатні за станом здоров’я. Більше того, згідно з указом Президента, було прийнято рішення й про призов юнаків від 20 до 27 років, які придатні до військової служби. Їх не планують одразу відправляти в зону АТО, а спершу навчатимуть військовому ремеслу.

Передусім, слід зазначити, що законної можливості ухилитися від мобілізації немає. В законі «Про оборону України» чітко розмежовуються поняття мобілізації та військового стану. Статті 4 та 11 даного закону чітко дають зрозуміти, що Головнокомандувач може оголошувати мобілізацію не тільки в період оголошеного військового стану, але й у мирний час. За ухиленнявідпризовузагрожуєпокарання за статтею336Кримінального кодексуУкраїниу вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Втім, Степан Полторак вже встиг запевнити українців, що він виступає проти того, аби під час мобілізації до служби залучалися люди без врахування їхнього досвіду і бажання служити. «Головне завдання для кожного з вас – якісний відбір кандидатів на службу. Не можна бездумно всіх без розбору залучати до служби. Передусім, необхідно мобілізувати всіх бажаючих, добровольців, людей з бойовим досвідом, тих, хто має відповідні військові спеціальності», – заявив міністр оборони.

Проблема з мобілізацією полягає у значно глибших протиріччях: попри всі позитивні зміни в українських збройних силах, досі не розпочата сама реформа армії. Бажаючих служити на контрактній основі чоловіків необхідного віку та підготовки в Україні певна кількість знайдеться, натомість для всіх інших громадян не пропонується інших альтернатив, окрім як «віддати борг державі».

Натомість, експерти давно наголошують на двох важливих аспектах:

  1. Необхідно створити альтернативну систему взаємодії з державою для тих, хто не хоче з якихось причин служити в армії. Звичайно, це лише напівміра на шляху до створення професійного контрактного війська, але громадяни не повинні шукати нелегальних шляхів для ухилення від військової служби. Це у свою чергу знизить ризики корупції під час проходження комісій у військоматах. «Особа, яка не хоче служити, має сплачувати воєнний податок. Податок має бути відповідної суми, щоб забезпечувати людину на службі, починаючи від його призиву й до закінчення служби. Немає сенсу брати тих, хто не хоче, і тягти їх насильно на службу. Результатів від таких військових – немає. До того ж, навіщо стимулювати корупцію, адже хабарі в військоматах все одно присутні. Ефективніше зробити, наприклад, державний фонд, в який людина, яка не хоче служити, може заплатити, наприклад певну суму коштів і забезпечити тим самим іншого військовослужбовця», – вважає колишній голова Спілки офіцерів України В'ячеслав Білоус. Така система на законодавчому рівні вже закріплена в Киргизії, Грузії.

  2. Так і не було розроблено державних програм із підготовки всіх громадян до можливої військової агресії. Досі не діють центри підготовки українців до можливих небезпек – вишколи, семінари, тренування на полігонах, основи медичних знань. Більшість жителів міст навіть не знають місцезнаходження найближчих бомбосховищ біля своїх будинків. Це всі ті знання, які у стислі терміни отримують призовники, однак насправді їх потрібно надавати для усіх громадян. Така система діє в країнах Балтії, у Швейцарії, США.

Вкрай важливо, аби держава зуміла побудувати не просто професійну армію, але й виховала бажання в кожного українця захищати свою країну. Для цього мало пообіцяти громадянам «забезпечити усім необхідним під час мобілізації» до Збройних сил. Сучасні методи ведення війни передбачають високотехнологічні знання та професійну підготовку, а не використання «живої сили» для кількісної переваги над суперником. Керуючись такою логікою, українській владі слід подбати про якісний відбір кандидатів через спеціально підготовлені структури, що передбачає фактичну ліквідацію діючої системи військоматів та зміни самої парадигми військової підготовки.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»