Президентські граблі Петра Порошенка

Цього тижня усі основні політичні гравці планують остаточно визначитися із форматом участі у дострокових парламентських виборах. Для цього більшість політсил проведуть зїзди партій, на яких оголосять кандидатів у народні депутати за партійними списками. Як правило, особлива увага прикута до фаворитів перегонів. За даними соціологічних досліджень, нині лідирує пропрезидентська політична сила «Блок Петра Порошенка» (БПП). Соціологи прогнозують, що за партійними списками БПП претендує на третину місць у Верховній Раді 8-го скликання.

Основною інтригою кожного партійного з’їзду є перша 5-ка, або 10-ка прізвищ у партійному списку. І тут головне – не помилитися із обличчями, адже від цього на старті передвиборчої кампанії залежатиме кінцевий результат. А цілі поставлені амбітні.

Вже зараз можна прогнозувати із вірогідністю у 95%, що БПП піде на вибори 3-ма потужними колонами. Команду Президента представлятиме лідер партії «Блок Петра Порошенка» колишній міністр внутрішніх справ, політичний в’язень часів режиму Віктора Януковича Юрій Луценко. Зрештою, саме він задаватиме загальну атмосферу партійного життя в БПП. Статусності пропрезидентській партії гарантуватимуть інші союзники – кандидати від партії УДАР Віталія Кличко та команда під поки що штучним політичним брендом «Патріоти України», колишні соратники Юлії Тимошенко – Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов.

Звичайно, ні про який розвиток партійної структури не йдеться. БПП – партія, що створюється на особистому поки що високому рейтингу Петра Порошенка. З усіх політичних гравців, саме йому наразі найбільш вигідно влаштовувати позачергові парламентські вибори. Оскільки у діючого Президента досить обмежений ресурс залучення нових політичних гравців до своєї команди, він долучатиме відомих політиків із власними командами та рейтингами до спільного партійного проекту. До речі, змішана система виборів за старим виборчим законодавством – теж грає тут неабияку роль. Вона дозволяє на власний розсуд у «закритому режимі» формувати партійні списки – домовлятися в такому випадку потрібно із політичними гравцями, а не з виборцями. Отже, це значно легше і простіше для команди пана Порошенка.

Список охочих встигнути сісти у потяг під умовною назвою БПП щораз розширюється, адже високий президентський рейтинг Петра Порошенка не вічний. Ще у березні Петро Порошенко та Віталій Кличко підписали декларацію про єднання, аби забезпечити ефективність спільних дій напередодні виборів президента, депутатів Київради та мера столиці. Згідно цієї угоди, УДАР мав отримати і до 50% місць у майбутньому списку пропрезидентської політичної сили на виборах до ВР. Однак, із появою БПП, плани пропрезидентської команди дещо змінилися. «На сьогоднішній день тривають переговори і ми близькі до об’єднання та порозуміння з Віталієм Кличком і Арсенієм Яценюком», - заявив лідер «Блоку Петра Порошенка» Юрій Луценко під час одного із ефірів на телебаченні. Таким чином, квота «ударівців» зменшилась наполовину, натомість знайшлося місце для команди нинішнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка та спікера ВР Олександра Турчинова. Останні – остаточно покинули ряди партії «Батьківщина»та ще й позбавили політсилу Юлії Тимошенко значного електорального ресурсу напередодні парламентських виборів.

Звісно, всі ці персонажі із великої української політики – не новачки. Більше того, сама історія із створенням БПП також не нова: так само після Помаранчевої революції формувався потужний блок політичних партій під президента Віктора Ющенка– спочатку під назвою НСНУ (яка згодом стала «Нашою Україною»), а потім блоку «Наша Україна – Народна самооборона», в який по суті входили представники 9 політичних партій. У БПП є всі шанси повторити історію злету і падіння колись потужної пропрезидентської сили зразка 2005-2007 років. До речі, багато із нинішніх учасників команди Петра Порошенка – вихідці із «Нашої України», або колишні соратники Віктора Ющенка і його політичної сили.

Після перемоги Помаранчевої революції, колишні соратники почали нещадно критикувати один одного у боротьбі за вплив на Президента та формування нової урядової команди. Кульмінацією підкилимної боротьби між тодішніми пропрезидентськими «любими друзями» та командою Юлії Тимошенко (що підтримала Віктора Ющенка під час революційних подій) стала скандальна прес-конференція тодішнього Державного секретаря Олександра Зінченка, під час якої він звинуватив найближчих соратників Віктора Ющенка - Петра Порошенка, Миколу Мартиненка та Олександра Третьякова у «використанні влади у власних цілях».

Подібна історія – рано чи пізно – нас чекає і з «Блоком Петра Порошенка». Ще одним аргументом на користь такого розвитку подій свідчить і кадрова політика Президента під час призначень на найвищі державні посади. Критеріїв у Петра Олексійовича два: спільні бізнесові зв’язки або довготривале політична дружба. Про такі особливості характеру Президента свідчать нещодавні призначення: так, Міністром оборони став Валерій Гелетей, а першим заступником голови Адміністрації Президента, куратором силового блоку - бізнесмен Юрій Косюк. Ну чим не повторення історії із «любими друзями»?

Після проходження до парламенту 8-го скликання, БПП перестане бути потрібною для політичних ігор найбільш рейтингових представників – занадто строката політична команда, із якою Петро Порошенко вирішив йти до Верховної Ради. Спочатку ми фіксуватимемо несинхронне голосування депутатів фракції БПП, потім – рятування ситуації за допомогою квотного розподілу посад в уряді та в органах виконавчої влади. Проте такий бенкет триватиме недовго – і фракція почне поступово «розповзатися» за політичними інтересами, як це сталося із НУНСом у 2008-2012 роках.

Для Президента – такий бедлам у пропрезидентській політичній силі означатиме стрімке падіння рейтингу. А додаткові скандали із демаршами колишніх політичних соратників може перетворити Верховну Раду у новий центр спротиву реформ та формування «п’ятої колони». Проте, у Петра Порошенка залишається козир у рукаві: він, за прикладом свого колишнього патрона, також через рік – може розпустити парламент під будь-яким зручним приводом. Наприклад, із промовистим закликом до проведення «справжньої люстрації».

Читайте також: Чому не вводять воєнний стан (ІНФОГРАФІКА)

Що можна зробити, аби уникнути такого сценарію? Президенту потрібно вийти із зони комфорту та намагатися формувати свою політичну силу не тільки перевіреними кадрами, але й дійсно новими людьми. Набагато краще в суспільстві б сприйняли прихід у список БПП нових облич – амбіційних та професійних людей без будь-якого політичного шлейфу. Також, потрібно поступово переводити політичний процес у законне русло, у гру за правилами, відмовившись від особистої участі в прийнятті рішень.

Для цього Президент має максимально інституціолізувати політичний процес. Проте робити цього не поспішає. Поки що відкладений процес із кодифікацією та внесенням змін до виборчого законодавства. А ще Президент, наприклад, забув виконати обіцянку, яка була зазначена одним із пунктів його передвиборчої програми під час президентської кампанії, а саме - внести в Раду законопроект про парламентську опозицію. Стара політична система продовжує жевріти, породжуючи ще сильнішу зневіру суспільства у своїх керівниках.

Олександр Радчук, спеціально для СіД


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...