Олександр Вілкул - жертва своєї команди?

Читать на русском

Останнім часом віце-прем'єр-міністр України Олександр Вілкул постійно опиняється в епіцентрі критики. Його звинувачують у використанні «джинси» мало не в промислових масштабах, називають «піар-наркоманом» і безсовісним кар'єристом, який за будь-яку ціну прагне отримати крісло прем'єр-міністра.

Створюється загальне враження того, що на Олександра Вілкула йде спрямована і добре організована інформаційна атака з боку його опонентів. До слова, у журналістському середовищі цю тему постійно розвивають прихильники віце-прем'єра. Причому, приводячи, часом, зовсім парадоксальні аргументи.

Спробуємо розібратися, що ж відбувається насправді: це «змова» проти молодого і перспективного високопоставленого чиновника або ж все-таки переважають тривіальні промахи регіональної команди Вілкула, яка прагне застосувати до всеукраїнського рівня підходи, які працювали за часів дніпропетровського губернаторства.

Спочатку, втім, давайте розглянемо хоча б окремі приклади діяльності опонентів і прихильників Олександра Вілкула за останній час.

Отже, спочатку про інформаційні «плюхи». Лише за поточний місяць з'явилася низка резонансних публікацій про Вілкула, які виставляють його не з найкращого боку.

На початок місяця прийшлося висловлювання відомого політолога Володимира Фесенка, яке приклеїло до віце-прем'єра образливе прізвисько «піар-наркомана». Фесенко аналізував інформаційну конкуренцію між двома віце-прем'єрами - Олександром Вілкулом та Сергієм Арбузовим.

Тоді ж і з'явилася фраза політолога: «Особливо наївний Вілкул, який стає піар-наркоманом. У Вілкула немає шансів у найближчій перспективі стати прем'єром, навіть якщо він заполонить всі ЗМІ своїми піар-матеріалами».

Журналіст Андрій Черніков у своєму блозі пішов далі, висміявши спроби Олександра Вілкула та його команди пояснити піар-активність підступами ворогів. Крім того, були вказані і явні нестиковки у версіях віце-прем'єра і його помічників. Про ці версії ми скажемо пізніше, а поки зупинимося на третьому, по-справжньому сильному інформаційному ударі.

Йдеться про статтю все того ж Андрія Чернікова «Програма розвитку надії на хороші дороги», опубліковану в останньому номері популярної газети «Дзеркало Тижня». Автор детально аналізує вже не інформаційну площину, а конкретні публічні обіцянки, дані Олександром Вілкулом, та їх реалізацію.

Черніков детально розбирає ситуацію в Укравтодорі, на чому він, власне, і спеціалізується, приводить запевнення віце-прем'єра, аналізує заявлені плани уряду, знаходить масу протиріч і нестиковок і робить однозначні висновки: віце-прем'єрський підхід до вирішення проблем автомобільних доріг в Україні - поверховий, неглибокий і ні до чого доброго не призведе.

Тепер перейдемо до спроб пояснити ситуацію з піаром, зроблених безпосередньо Вілкулом і його прес-секретарем Сергієм Мілютіним.

На початку серпня, після низки критичних повідомлень і статей, Олександр Вілкул зробив спробу на своїй сторінці в Facebook, що називається, «перевести стрілки» на свою прес-службу. Засилля інформаційного простору позитивними повідомленнями і переможними реляціями він назвав «помилкою» прес-служби, яка, бажаючи добра, «перестаралася».

Також, на думку віце-прем'єра, мав місце і «чорний» піар з боку його опонентів, які за допомогою «джинси» намагалися створити йому дуже неприємний образ.

Ще глибше цю тезу постарався розвинути прес-секретар Вілкула Сергій Мілютін. До слова, цей піарник добре відомий в журналістському середовищі своїми підходами до роботи. Наступальний стиль, використання технологій «на межі» (а часто і «за межею»), дуже йому характерні. А тому і слова його викликали здоровий і нездоровий скепсис серед журналістів.

Отже, у своєму блозі Мілютін розповів про те, що розміщена повсюдно «джинса» про віце-прем'єра ... є провокацією та креативною розробкою ворогів Вілкула. Мілютін навіть привів «серйозну» аналогію: «Так само на початку 90-х для провокації людині підкидали наркотики». Версія дійсно досить парадоксальна, оскільки «топити» таким ось чином чиновника - через «білий» масований піар - надто алогічне і дороге задоволення для будь-якого недоброзичливця.

Отже, є дві версії того, що відбувається. За однією - Олександр Вілкул є «піар-наркоманом» і «слабким чиновником», а за другою - він жертва якихось «темних» сил, котрі намагаються за рахунок «килимових бомбардувань» позитивними статтями та повідомленнями домогтися дискредитації віце-прем'єра.

Зрозуміло, ми не можемо заперечувати наявність у Олександра Вілкула опонентів. Вони є і в Партії регіонів, і в уряді, і, напевно, в Адміністрації Президента. На Вілкула багато хто дивиться з погано прихованою заздрістю, а звідси і неприязню. Він молодий, уміє добре працювати з аудиторією, за ним стоять серйозні сили і ресурси. А значить, у нього потенційно велике майбутнє.

Для опозиційних політиків Вілкул ворог, оскільки є одним з уособлень нинішньої правлячої команди. Він безумовний спікер, який не боїться прямих ефірів і ток-шоу, набирає вагу і досвід. Зовсім скоро, якщо не відбудеться зниження темпів, Вілкул стане бувалим політиком, який мало чим поступається найбільш «просунутим» опозиціонерам.

Але це лише одна сторона медалі. А є ще й інша. Олександр Вілкул все більше стає політиком і перестає бути чиновником. Сьогодні він має далеко не найкращу динаміку виконання даних ним же обіцянок. Про це свідчать цифри системи «Слово і Діло. Народний контроль».

Вілкул - лідер з чиновників Кабінету Міністрів (за винятком, зрозуміло, Миколи Азарова) за кількістю зафіксованих обіцянок - цілих 309. Тільки за серпень база порталу «Слово і діло» поповнилася його 30-ма запевненнями.

І з цих більш ніж 300-ста обіцянок виконаними можна вважати лише 68. Причому 58 з них відносяться до періоду, коли Олександр Вілкул обіймав посаду голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Для об'єктивності зазначимо, що і більшість з невиконаних обіцянок, а їх 36, належать до того ж періоду.

Переважна більшість обіцянок віце-прем'єра - 66%, або 205 в абсолютних цифрах - перебувають у так званій «жовтій» зоні, тобто належать до категорії «в процесі». Враховуючи відсутність в більшості випадків конкретних термінів виконання, говорити про зміну кольору на «зелений» або «червоний» не доводиться. Однак «жовтий» колір не додає позитиву, оскільки свідчить про те, що у чиновника слів набагато більше, ніж конкретних справ.

Олександру Вілкулу та його команді слід дуже уважно проаналізувати свою роботу в цілому, і в інформаційній сфері, зокрема. При збереженні наявних підходів (слова сильно випереджають справи), Вілкул матиме все більше негативу від незалежних засобів масової інформації, які не вдасться перекрити ніякою дружньою чи недружньою «джинсою».

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: