Сланцевий газ та українська криза: чи існує зв'язок

Читать на русском

Чимало аналітиків, прогнозистів, та інших експертів “ламали” і “ламають” голови, шукаючи і доводячи істинні причини революційних подій в Україні, що потягли за собою політичні перепалки на глобальній арені та охолодження відносин між умовним Заходом та умовним Сходом.

Однією з часто згадуваних гіпотез української кризи є боротьба за перерозподіл сил на енергетичному ринку, зокрема європейському. Прихильники даної теорії стверджують, що американці прагнуть “захопити” європейський ринок своїм сланцевим газом, послабивши на ньому позиції Росії. Ба більше, допомогти їм у цьому може Україна, де існують значні запаси покладів сланцевого газу. Дехто навіть радить накласти мапу бойових дій в Україні на мапу покладів так званого нетрадиційного газу.

Аналітики “Слова і Діла” таки наклали мапу проведення антитерористичної операції на мапу покладів газу та разом з експертами в енергетичній сфері спробували протестувати дану теорію на предмет правдивості та вірогідності.

* Інформація для інфографіки взято з веб-сайтів
 www.shalegas.in.ua, www.ukrinform.ua, www.epravda.com.ua

З чого все починалось: “тиха революція”

Зіткнувшись в 70-х роках ХХ ст. зі зниженням видобутку природного газу, федеральний уряд США інвестував кошти в розробку альтернативних джерел блакитного палива. З того часу американці здійснили так звану “сланцеву революцію”, повністю переорієнтувавши країну на його видобуток. В 2009 році США змогли випередити Росію за об'ємами видобутку газу, і з кожним роком цей розрив збільшується.

Європа: між двома вогнями

На сьогодні Європа імпортує близько 30% свого газу з Росії. Найбільш залежною від російських поставок є Південна Європа. Загострення кризи в Україні та погіршення відносин з російським керівництвом змусили європейців заговорити про зниження поставок російського блакитного палива. Так, голова Ради Європи Герман Ван Ромпей заявив, що заміщати російські енергоресурси в Європі планують за рахунок імпорту сланцевого газу з США та пошуку альтернативних джерел. Схожу позицію висловлювала і канцлер Німеччини Ангела Меркель.

Разом з тим, аналітики не поділяють подібний оптимізм європейських політиків, доводячи, що американцям не вигідно торгувати газом з Європою. “Собівартість сланцевого газу у різних американських компаній різна: у одних він коштує 100 дол/тис. кубометрів, у інших - 250, є й по 300 дол. Але поки цей газ з Америки дійде до Європи його ціна складатиме вже близько 400 дол. Це фактично така ж ціна, як і у російського газу”, - пояснює аналітик Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. Він доводить, що, згідно з озвученою стратегією, до 2020 року американці будуть поставляти в Європу лише до 10 млрд кубометрів газу, в той час, як Росія поставляє аж 160 млрд. кубометрів. “Розмови про те, що Америка буде поставляти по 100 млрд кубометрів газу в Європу, і всіх “зробить” відносяться до сфери фантастики, - резюмує експерт.

Тим часом, аналітик з питань енергетики Міжнародного центру перспективних досліджень Катерина Деделюк відзначає, що Європа справді взяла курс на диверсифікацію постачання газу до ЄС та зменшення енергетичної залежності від Російської Федерації. “З огляду на те, що Росія вже не вперше припинила постачання газу до України, ЄС врахувала загрозу повторення ситуації 2009 року та прагне мінімізувати можливі негативні наслідки”, - згадує вона. Проте аналітик переконує, що курс на диверсифікацію поставок блакитного палива та зменшення залежності від Росії європейці взяли вже давно, і події в Україні не були для цього вирішальним фактором.

Юрій Корольчук відзначає, що Європа поки що фізично не може відмовитись від російського газу. Так, єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер називає санкції в сфері енергетики стосовно Росії останнім кроком. “В самій Європі видобуток газу падає. Норвегія, яка є альтернативним джерелом енергетики, також не нарощує видобуток”, - продовжує він.

Більше того, Корольчук відзначив, що всередині США немає єдності стосовно експорту газу, адже нарощення поставок на зовнішні ринки може спровокувати значне підвищення цін на газ для американських споживачів. “А оскільки США - країна майже комуністична і турбується, в першу чергу, про свого споживача, то у них це викликає запеклі дискусій”, - доводить аналітик.

Показово, що на східному узбережжі США немає жодного побудованого терміналу для прийому сланцевого газу, звідки він теоретично має експортуватись до Європи. “Ті термінали, що є на західному узбережжі, будуть орієнтуватись на експорт до Японії та Південної Кореї. Там ціна на газ значно вища, тому цей ринок для американців набагато більш вигідний, ніж європейський”, - переконує аналітик Інституту енергетичних досліджень.

Сланець в Україні

Тема видобування сланцевого газу в Україні стала ледве не міфічною. Вважається, що його в країні дуже багато, і він може стати потенційним звільненням від енергетичної залежності. Однак на практиці видобуток сланців пов'язаний зі значними перешкодами: технологічними, екологічними, близькістю до населених пунктів тощо. Більше того, ніхто достеменно не знає, в яких об'ємах він міститься в надрах.

Обсяги і перспективи нарощення видобутку сланцевого газу в Україні будуть залежати від підтвердження наявних видобувних запасів, а також розмірів та темпів інвестування в цю сферу”, - пояснює Катерина Деделюк. Показово, що сьогодні, коли уряд “затиснений лещатами” газової війни з Росією, видобуток сланцевого газу навіть не увійшов до переліку 8 альтернативних джерел заміщення імпортного газу, який нещодавно оприлюднив Мінфін.

Наприкінці минулого року уряд підписав угоди про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській (Харківська та Донецька області) та Олеській (Львівська та Івано-Франківська області) з нідерландською компанією Shell та американською Chevron. Однак після втечі Віктора Януковича питанням сланцевого газу фактично ніхто не займається.

Деяку інформацію з даного питання озвучив міністр екології Андрій Мохник. Він пояснив, що на сьогодні проводиться робота з виключення з договорів про видобуток сланцевого газу СПК “Геосервіс”, яку пов'язують з самим екс-президентом.

На інфографіці вказані оптимістичні та песимістичні об'єми видобутку сланцевого газу в Україні. Помітно, що вони дуже відрізняються. Це зумовлено тим, що конкретних цифр ніхто назвати не може. “Ні я, ні Shell, ні Chevron, ні Янукович, ні Путін, ні Порошенко не знають, чи є сланцевий газ на Олеській і Юзівській ділянках. Ніхто не знає! Чому не знають? Тому що не було досліджень. І Shell, і Chevron виграли ці конкурси, в першу чергу, для розвідки перспектив сланцевого газу. До того, як вони провели буріння, говорити про якісь реальні запаси газу зарано”, - доводить Юрій Корольчук. І наводить приклад Польщі, де сланцевий газ шукають вже шостий рік, однак не знаходять його в достатніх для промислового видобутку об'ємах. “Вже 52 свердловини пробурили і нічого! У нас вони за контрактом мають пробурити лише 15 свердловин за всі 5 років. Тобто про які там реальні дослідження йде мова...”, - пояснює аналітик.

Як видно з мапи проведення антитерористичної операції, бойові дії фактично не зачіпають Юзівську дільницю покладів сланцевого газу. Більше того, розвідку можна спокійно проводити в Харківській, Львівські та Івано-Франківській областях. Однак справа не просувається. “Особисто я вважаю, що і Shell, і Chevron просто хочуть використати територію України, аби удосконалити свої технології видобування”, - дає песимістичні оцінки Корольчук.

І ще раз про США

Насправді, зв'язок між українською кризою та американськими енергетичними корпораціями легше прослідковується на прикладі нафти, ніж на прикладі сланцевого газу.

Так, нещодавно США вперше за 40 років послабили заборону на експорт сирої нафти (мораторій було введено в грудні 1975 р., коли країну охопила нафтова криза - ред.) Останніми роками американські нафтові компанії, серед яких ExxonMobil, ConocoPhillips та Chevron, лобіювали зняття нафтового ембарго. Конгресмени серйозно опиралися нафтовому лобі, однак останні події в світі, російсько-український конфлікт та загострення ситуації на Близькому Сході посприяли, аби даний законопроект було переглянуто.

Сланцева революція та вихід на ринок «чорного золота», на думку експертів, в перспективі дозволить США значно підвищити свої прибутки та закріпитися в якості надійного експортера нафти у світі. Поки що американці уклали угоду для поставки надлегкої нафти (продукт утворюється в надлишку при розробці сланцевих родовищ) до Японії, адже на азійському ринку ціни на нафтопродукти значно вищі.

Україні ж аналітики радять менше займатися популізмом, і шукати реальні альтернативи російському газу.

Ілона Македон, «Слово і Діло»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...
Загрузка...