Помітили ви чи ні, але з офіційного лексикону Кремля зникло таке популярне колись визначення «русский мир». Протягом двадцяти років, відтоді як Гліб Павловський у 2004 році приніс його у високі кабінети, це вираження набирало сили й роздувалося до розмірів величезного пропагандистського нариву, накачаного шаленими фінансовими вливаннями, поки його не прорвало вторгненням до Криму та на Донбас у 2014-му й повномасштабною війною у 2022-му. І ось тут, на піку експансії «русского мира», відповідна назва почала якось згасати і ховатися аж до відмирання. З чого б це?
Очевидно, у безпосередніх відчуттях і спостереженнях Маріуполя та Бучі сам концепт не витримав навантаженого на нього тягаря. Заховані всередині визвольні та об'єднувальні заманювання були повністю витіснені відверто загрозливим змістом, – загрозливим насамперед для життя російськомовних жителів України та далі всюди. Підступно огортаюча «м'яка сила» змінилася на тупу й жорстоку. Іншою яскраво проявленою реальністю виявився провал розрахунку на «ждунів», тих самих агентів «русского мира», які мали б стати хоч якимось вирішальним фактором успіху «спеціальної військової операції». Жодного масового руху назустріч «визволителям» не відбулося, жалюгідні вкраплення русомірців в українське населення «заховалися, суки, у віконця окремих квартир», як співається у відомій пісні російською мовою.
Востаннє про «русский мир» більш-менш помітно згадувалося у виступі путіна в грудні 2024 року, де він заявив, що «русскому миру оголошено війну»: Захід, діючи «руками українських націоналістів і жертвуючи українським народом», прагне завдати росії стратегічної поразки. І таке вживання зафіксувало перехід від колишнього розуміння «русского мира» до пропаганди унікальної російської цивілізації, яка в безкомпромісній оборонній(!) боротьбі протистоїть бездуховному Заходу і, в першу чергу, Європі, яка нацьковує на росію свого злісного агента – Україну.
Унікальність цієї цивілізації, судячи з усього, полягає в тому, що вона протистоїть будь-якій цивілізованості в будь-яких її проявах, і недарма в авангарді розробки нових російських культурних стандартів перебуває колишній президент і колишня людина Дмитро Медведєв. Його недавнє «завалите хлебало!» у зверненні до європейських лідерів буде вилито в граніті, як знамените «денег нет, но вы держитесь!», сказане у 2016 році в окупованому Криму новонабутим громадянам рф. Зараз, через десять років, він міг би сказати їм те саме, але вже з приводу бензину.
Що стосується обіцянки Медведєва «різній наволочі на кшталт Урсул, Мерців, Макронів, Стармерів та іншої погані», що за нинішніми «квіточками» у вигляді нальоту дронів на територію НАТО підуть «ягідки», то це дедалі більше нагадує спробу нетверезого громадянина виставити голу дупу перед вікнами швидкісного поїзда, що пролітає повз: зухвало, брудно і жалюгідно у своїй безпорадності. У Європі не відразу, але зрозуміли, з ким мають справу, добряче злякалися, і нині машина довгострокової багатомільярдної мілітаризації набирає обертів. Нескінченні розмови про страшну військову машину біля кордонів росії спрацювали-таки як самоздійснюване пророцтво. І так, Україна вже інтегрована в цю машину так, як не снилося багатьом країнам НАТО, і що ще буде. Це про ягідки, які чекають попереду.
Якісь уламки руськосвітських ідей раптом часом оживають, і ось путін виступив за виділення в університетах окремих факультетів російської мови та літератури з факультетів філології. Негоже, мовляв, велику російську змішувати з іншими мовочками. Як тут не згадати класика з його слізними сподіваннями на «велику мову», що залишається єдиною опорою «у дні тяжких роздумів» про долю його батьківщини і без якої важко «не впасти у відчай, побачивши все, що відбувається вдома». Ні, Тургенєв, мабуть, звучить надто по-іноагентськи в нинішніх російських реаліях, де тон задають безсмертні праці Дмитра Медведєва в поки що не забороненій частині інтернету. До мишей, росія, до мишей.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.