Падіння рейтингів Дональда Трампа саме по собі ще не означає автоматичної зміни американської політики щодо України. Але воно точно змінює політичний контекст, у якому ця політика формується. Якщо в Білому домі бачать просідання підтримки, зростання невдоволення через вартість життя, втому від війни з Іраном і тривогу перед листопадовими проміжними виборами до Конгресу, то будь-яке зовнішньополітичне рішення дедалі більше починає оцінюватися не через категорії стратегії, а через категорії внутрішнього рейтингу. Для України це означає ще одну неприємну річ: навіть якщо Вашингтон не відмовляється від співпраці з Києвом, український напрям вже точно не стане для Трампа безумовним пріоритетом у найближчі півроку.
Останні опитування це підтверджують доволі жорстко. За даними ABC News/Washington Post/Ipsos, рейтинг схвалення Трампа впав до 37%, а несхвалення сягнуло 62%, що стало найгіршим показником за обидва його президентські терміни. Серед незалежних виборців ситуація для нього ще гірша: лише 25% схвалюють його роботу. Додатково Reuters/Ipsos зафіксували ще нижчий показник – 34% схвалення на 1 травня 2026 року. Це вже не просто статистичне коливання, а стійкий тренд, який прямо впливає на поведінку республіканців перед листопадом.
Економіка, Іран і хаос: що тягне Білий дім донизу
Що саме тягне Трампа вниз? По-перше, економіка. Вже у згаданому опитуванні, лише 23% американців підтримали його підхід до вартості життя, а дві третини заявили, що країна рухається в неправильному напрямку. По-друге, війна з Іраном: затягування іранського конфлікту разом із ростом цін на бензин уже змусило республіканців переглядати стратегію на проміжні вибори. По-третє, загальне відчуття хаотичності зовнішньої політики: адміністрація намагається одночасно втримати Іран, Китай, Близький Схід і росію, але ресурсів політичної уваги на все вже не вистачає. У такій ситуації Україна неминуче відсувається на другий план.
Для американської політики це має дуже прикладне значення. Так, наприкінці квітня республіканці обговорювали нову тактику до листопадових довиборів: зробити ставку на власні податкові та антиінфляційні меседжі, але менше персоналізувати кампанію навколо Трампа. Іншими словами, партія намагається використати його мобілізаційний потенціал, але уникнути перетворення виборів на референдум про дедалі менш популярного президента. Це і є головна політична рамка найближчих місяців: Білий дім дедалі більше думатиме про те, як не програти Конгрес, а не про те, як шукати для України нові інструменти підтримки.
Коли союзник втомився: український вимір американської турбулентності
Саме тут починається український вимір проблеми. Формально США залишаються надзвичайно важливими для України – і як джерело зброї, і як головний безпековий гарант Заходу, і як держава, без якої будь-який великий переговорний формат із росією не має достатньої ваги. Але факти свідчать про інше: нової прямої американської військової допомоги вже майже немає. За даними SIPRI, військові витрати США у 2025 році знизилися на 7,5%, і однією з головних причин стало те, що за Трампа не було схвалено нового фінансового пакета військової допомоги Україні. Так, інерція попередніх рішень ще працює, але нового політичного імпульсу із Вашингтона поки не видно.
Це надзвичайно важливий сигнал. Бо коли в американській системі відсутній новий великий пакет, це означає не лише менше грошей чи менше зброї. Це означає, що українська тема втратила особливий статус у Білому домі. Вона не зникла повністю, але перестала бути точкою, навколо якої Трамп готовий витрачати власний політичний капітал. У внутрішньоамериканській логіці така поведінка зрозуміла: президент із просіданням рейтингів не хоче відкривати ще один фронт критики з боку ізоляціоністів, особливо коли серед частини його виборців зростає втома від будь-яких великих міжнародних витрат. Але для України це означає, що сподіватися на різке відновлення масштабної допомоги лише з американського напрямку не варто.
Посланці, які так і не доїхали: симптом важливіший за сам візит
Ще показовішою є ситуація з переговорним процесом. За даними ЗМІ, спецпосланці Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер начебто планували приїхати до Києва після Великодня, щоб оживити тристоронній формат США – Україна – росія. Для Києва такий візит був би не просто символом уваги, а знаком, що український трек досі перебуває в центрі американської дипломатії. Але на практиці цього не сталося. Як стало відомо ЗМІ, обидва посланці не поспішають до Києва, а сам візит досі не призначений. За словами джерел, у Вашингтоні сумніваються, що поновлення активних переговорів зараз дасть реальний результат, а головна зовнішньополітична увага адміністрації змістилася до іранського напряму.
Цей сюжет вартий окремої уваги не тому, що сам по собі візит посланців міг би радикально змінити ситуацію на фронті. А тому, що його відкладення дуже чітко демонструє ієрархію пріоритетів Вашингтона. Віткофф і Кушнер регулярно їздили до Москви і мали прямі контакти з путіним, але до Києва так і не доїхали. Українська сторона бачить у цьому дисбаланс і сприймає його як маркер того, що США значно більше зацікавлені у фіксації контакту з кремлем, ніж у глибокому зануренні в українську позицію. Навіть якщо це не є свідомою проросійською лінією, сам ефект для Києва виглядає саме так: переговорна архітектура дедалі більше вибудовується без достатньої присутності України в центрі цього процесу.
Швидкий мир для рейтингу чи справедливий мир для України
Звідси випливає і ширший висновок щодо перспектив переговорів. Падіння рейтингів Трампа не штовхатиме його до жорсткішої лінії проти росії. Швидше навпаки: за умов внутрішньої вразливості Білий дім буде зацікавлений у будь-якому рішенні, яке можна продати американському виборцю як «деескалацію», «паузу», «дипломатичний результат» або «зменшення міжнародного тягаря для США». Український інтерес – тривале і справедливе завершення війни, яке не винагороджує агресора, – у цій логіці не збігається з інтересом Вашингтона отримати швидкий політичний ефект до листопада. Саме тому для Києва ключовий ризик полягає не лише у дефіциті військової допомоги, а у дефіциті стратегічної уваги.
Водночас не варто впадати і в іншу крайність – уявляти, що США вже «виходять із гри». Цього поки немає. Американська система залишається інституційно складною, а Україна для значної частини Конгресу, оборонного сектору, аналітичних центрів і союзників США в Європі все ще є стратегічною темою. Проблема в іншому: нині Вашингтон не схожий на політичний центр, здатний запропонувати новий великий проукраїнський поворот. Він радше зберігатиме базову лінію співпраці, уникаючи різких кроків і перекладаючи дедалі більшу частину відповідальності на Європу. У цьому сенсі нинішнє послаблення Трампа парадоксально не посилює українські позиції, а робить американську політику щодо України ще інертнішою.
Час тверезого розрахунку: що має робити Київ
Тому для України головний висновок виглядає так – до листопадових виборів у Конгрес навряд чи варто очікувати від Трампа рішень, які вимагатимуть від нього великих політичних витрат заради Києва. Вашингтон залишатиметься важливим партнером, але не головним генератором нових рішень.
Це означає, що Києву слід ще активніше працювати з Конгресом, Пентагоном, оборонними корпораціями, окремими штатами і проукраїнськими групами впливу, не концентруючи увагу лише на Білому домі. Паралельно треба максимально європеїзувати військову і фінансову опору, бо саме Європа дедалі виразніше стає простором, де формується практична підтримка України на довшу дистанцію.
Падіння рейтингів Трампа не робить США автоматично більш дружніми до України. Навпаки, воно робить американську політику ще більш егоцентричною і залежною від коротких внутрішніх циклів. А це означає, що головний ресурс України – не чекати нового імпульсу з Вашингтона, а посилювати власну суб’єктність, будувати ширшу коаліцію підтримки і виходити з того, що в найближчі місяці США будуть радше стриманим партнером, ніж рушієм української перемоги.
Саме в цьому і полягає нова реальність: проблема вже не лише в Трампі як персоналії, а в тому, що український напрям поступово програє конкуренцію за увагу в американській політиці.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.