Роль МКЧХ у російській загарбницькій війні: у чому претензії України та як розв'язати суперечку

Частина українців обурена діями Міжнародного Комітету Червоного Хреста – вони закликають до бойкоту організації, просять небайдужих до українців благодійників обирати інші організації для здійснення пожертв, закидають швейцарцям колаборацію з агресором і підписують петиції до керівництва МКЧХ. Водночас, Товариство Червоного Хреста України запевняє, що робить усе для порятунку українців. Що саме відбувається, чому виникло категоричне непорозуміння та як можливо врегулювати ситуацію – в матеріалі «Слово і діло».

Що сталося?

23 березня президент Міжнародного Комітету Червоного Хреста Петер Маурер приїхав до російської столиці і зустрівся там з головою МЗС країни-агресора Сергієм Лавровим. Медіа повідомили, що Маурер і Лавров обговорили відкриття офісу в Ростові-на-Дону, російському місті, яке розташовано близько до українсько-російського кордону.

Наступного дня у національній організації Червоний Хрест України заявили, що не мають жодного відношення до офіційного візиту МКЧХ до російської федерації, а також до відкриття офісів чи гуманітарних пунктів у Ростові-на-Дону.

«МКЧХ має міжнародний мандат - виступає в ролі нейтрального та неупередженого посередника між усіма сторонами збройного конфлікту для вирішення гуманітарних проблем», – пояснили представники українського офісу і додали, що від початку війни Червоний Хрест України надав допомогу понад 300 000 людей. Зокрема, супроводжували в евакуації понад 58 тисяч з них.

Пізніше нардеп від монобільшості Дмитро Гурін зробив гучну заяву: «Міжнародний Комітет Червоного Хреста на території України — колаборанти». За словами депутата, організація витрачає зібрані кошти на себе, а не на статутні задачі.

«Вони зробили близько до нуля для відкриття гуманітарних коридорів. Зараз вони відкривають центр підтримки депортації в Ростові-на-Дону», – обурився Гурін.

Нардеп також висловив переконання, що президент Червоного Хреста Петер Маурер має піти у відставку.

Пізніше з приводу ситуації висловилася віце-прем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук. На її переконання, росія використала МКЧХ у власних цілях, а сама організація, за словами Верещук «не впливає на ситуацію».

«Петер Маурер, який був у Москві, напередодні був і у Києві, він зустрічався з прем’єр-міністром, зі мною, з іншими міністрами. І ми донесли йому свою позицію і своє бачення, як зробити так, щоб гуманітарні коридори запрацювали. Натомість він поїхав до Москви, і результат ви бачите. Будуть відкривати представництво. Це, до речі, не факт. Росія просто подумає, чи треба їм, чи ні це представництво. І виглядає, м’яко кажучи, Міжнародний Червоний Хрест недобре в очах міжнародної спільноти», – сказала Верещук під час українського телемарафону.

Напередодні Ірина Верещук повідомила про звернення до МКЧХ, в якому Україна рішуче засуджує примусову депортацію мирного населення росією, висловлює своє занепокоєння наміром Червоного Хреста відкрити офіс у Ростові-на-Дону – саме для роботи з примусово депортованими до рф українцями.

Український уряд апелює до того, що росія порушує Четверту Женевську конвенцію, яка забороняє вивезення або здійснення індивідуальних чи масових примусових переміщень осіб, які перебувають під захистом, з окупованої території на територію держави-окупанта чи будь-якої іншої країни, незалежно від мотивів цієї евакуації/переселення.

Тобто, українська влада вбачає проблему не в зустрічі Маурера з Лавровим як такій, а в тому, що МКЧХ заплющує очі на викрадення людей, які здійснює російська федерація, і може своїми діями легітимізувати злочин.

Чому Міжнародний Комітет Червоного Хреста не підтримує Україну повною мірою?

Міжнародний Комітет Червоного Хреста – це гуманітарна організація, заснована у швейцарській Женеві, яка є окремою частиною Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Ця організація діє окремо від національних товариств, яких близько двох сотень по всьому світу, в тому числі і Товариство Червоного Хреста України (ось чому там відмежувалися від дій президента МКЧХ Маурера).

Від самого початку МКЧХ створювався як незалежна організація, що має особливий статус, і не має мандату ставати на бік якоїсь із протиборних сторін, працюючи виключно заради збереження життів, безвідносно до того, виступають вони на боці жертви чи агресора. Іншими словами, Міжнародний Комітет Червоного Хреста виконує, так би мовити, посередницькі функції між воюючими сторонами, але не має на меті когось примирити чи звинуватити.

У статуті МКЧХ, який розміщений в тому числі на сайті Верховної Ради України, прописані, зокрема, принципи гуманності та незаангажованості.

Серед членів комітету можуть бути виключно громадяни нейтральної Швейцарії – від 15 до 25 людей.

У статуті також ідеться про те, що гроші МКЧХ використовуються виключно в гуманітарних цілях, а його члени не можуть зазіхати жодним чином на ці кошти, навіть у разі розпуску.

Чи може Україна скаржитися на Міжнародний Комітет Червоного Хреста, судитися з організацією чи впливати на склад її керівництва?

Взаємодія України та Комітету закріплена, договором між урядом України та МКЧХ, який був підписаний у 1995 році і набув чинності у 2004 (як сказано у самому документі, після ухвалення усіх документів, які вважає за потрібне ухвалити українська влада).

У цьому договорі від самого початку передбачено спори між національним урядом України та МКЧХ.

Відповідно до документа, який підписали представники і міжнародної організації, і українського уряду, вони роблять все можливе, щоб врегулювати спори «справедливо й у дусі доброї волі». Саме таким кроком на врегулювання, вочевидь, можна вважати звернення української влади до МКЧХ, в якому Україна рішуче засуджує примусову депортацію мирного населення росією, та висловлює своє занепокоєння наміром Червоного Хреста відкрити офіс у Ростові-на-Дону.

Якщо конфлікт сягне такого масштабу, що розв'язати його «в дусі доброї волі» не вдасться, має втрутитися арбітражний суд, який не функціонує постійно, а створюється за потреби.

Такий суд, відповідно до укладеного договору, має складатися з 3 суддів: одного – від МКЧХ, одного – від українського уряду, і одного – від обох сторін, а в разі неможливості дійти згоди трього суддю обирає президент Міжнародного суду.

Між тим, угода між урядом і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста також може бути денонсована в односторонньому порядку. Правда, попереджати про це, сторони мають за 6 місяців.

Інших форм і методів впливу на організацію в договорі не передбачено.

Тож, тим, хто не згодний із діяльністю МХЧП, і її роллю у війні росії проти України, і вважає, що Червоний Хрест мав би засуджувати дії росії, залишається хіба що закликати тих, хто хоче допомогти Україні, робити внески до інших організацій: зокрема, на єдиний рахунок підтримки ЗСУ, створений Нацбанком, або на рахунки благодійних фондів.

Нагадаємо, Україна просить МКЧХ допомогти вивезти тисячі тіл окупантів до РФ.

Катерина Пітєніна, «Слово і діло»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО