Глава керівної партії Олександр Корнієнко за підсумками першого етапу партійного з'їзду заявив затамувавши подих народу, що ідеологія «Слуги народу» залишиться колишньою – радикальний центризм. Прямо від серця відлягло. Правда, не пригадується, щоб радикальний центризм в цій якості фігурував раніше, було щось про лібертаріанство, але ми ж не станемо чіплятися, так?
Проблема не в тому, що доктор юридичних наук віцеспікер Руслан Стефанчук вбачає лібертаріанство там, де фахівець з хімічних технологій Корнієнко побачив щось, що змусило його говорити про радикальний центризм. Чому б не існувати плюралізму думок в рамках однієї молодої і енергійної партії, яка шукає себе у строкатій ідеологічній палітрі сучасної України і хизується не зовсім засвоєними термінами?
Проблема в тому, що ніякої партії не існує. Ні радикальної, ні центристської, ні лібертаріанської, ніякої. У нас це, загалом, звичайна справа. У Міністерстві юстиції зареєстровано три з половиною сотні партій, до виборів добирається ледь половина: на останні місцеві подалося 194 організації. Але якесь внутрішнє життя між виборами жевріє хіба у десятці партій, і то більше в приймальні боса, і «Слуга народу» сюди точно не входить. Яка ідеологія, якщо відсутній її носій? Воно б, може, і нехай, якби партія не значилася керівною.
Перемога Зеленського позбавляється левової частки сенсу, якщо йому не вдається підтягти за собою у владу тямущих і енергійних людей і зміцнити її за допомогою цієї плеяди. Тут саме би і потрібна партія, яка б відбирала потрібні кадри, перевіряла їх в справі, розкручувала і запускала на політичну орбіту, підтримувала інтенсивну комунікацію між однодумцями і організовувала внутрішній контроль. Ніяких романтичних фантазій, жорстка технологічна потреба.
Сказати, що у «слуг» цього не розуміли, не можна. У травні 2019 року було голосно презентовано проєкт Lift. «Соціальний ліфт відкрито!» – радісно повідомлялося на сайті проєкту, за допомогою якого передбачалося відібрати нових людей з бажанням працювати в команді Зеленського та набором цікавих ідей. Обіцяли, що саме з їхнього числа будуть відібрані майбутні депутати різних рівнів і управлінці. Як вже зараз зрозуміло, відбір вважали за краще здійснювати звично, тобто ніяк і по дрібному блату. Lift спочатку перетворився на дошку оголошень вакансій технічних співробітників, а припинив ворушитися в місяць місцевих виборів: у вересні ще спостерігалася активність в телеграм-каналі, через який здійснювався зв'язок з проєктом, в жовтні там було тільки два повідомлення, 2 листопада 2020 року – останнє.
Уже ніхто нікуди не їде. Під стогони про брак людей і скандали з тими, що вже набрали. З останнього: селфі «слуги» Євгена Шевченка зі Всебілоруських народних зборів, політико-пропагандистського заходу Олександра Лукашенка, де народний депутат від президентської партії опинився разом з комуністом Петром Симоненком. Відразу і не зрозумієш, це вже радикальний центризм або все ще лібертаріанство? Втім, Шевченко напевно член фракції, але не партії, там таких багато, а раз так, то з кого питати. І не з Давида ж Арахамії.
Немає що спитати ні з видатного партійного будівельника Олександра Корнієнка, котрий запам'ятався винятково фразою про «корабельну сосну» на адресу кандидатки, яка, до речі, вибори провалила, ні з Олександра Качури, який повинен був Корнієнку активно допомагати в відборі партійного «лісу». Натомість, кажуть, на Банковій оселилася ідея запустити ще проєкт-другий союзних партій. Обгидилися з одним, чому б не повторити ще разок-другий, якщо буде виділено фінансування.
Стара похмура приказка про те, як з будь-якої партії у нас виходить КПРС, давно застаріла. Віднедавна з будь-якої української партії виходить пшик, відповідного кольору і запаху. Звідки в пшику ідеологія?
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps