Ізоляція. Когнітивний дисонанс. Колонка Романа Скрипіна

Роман Скрипінжурналіст, CEO в skrypin.ua

Дозволю висловити собі позицію, яка побіжно торкається передвиборчих обіцянок політичних партій та Президента України. Нам обіцяли мир і швидке вирішення питань. Натомість маємо затяжний процес із безліччю дискусій, подвійністю трактувань тощо.

Я не політик, я журналіст. Але, в першу чергу, громадянин цієї країни. І мої міркування можуть бути примітивні, але вони продиктовані відчуттям власної безпеки – в першу чергу.

Що має зробити моя з вами Держава, аби рухати вперед, а не долати наслідки агресії? Тут рецепт простий – максимальне обмеження спілкування з агресором. Це те, чого не сталося на 100%.

Отже.

  • Визнання окупованих територій окупованими. Із чітким визначенням агресора – Російської Федерації.

  • Припинення режиму АТО, оголошення воєнного стану й визанння на законодавчому рівні війни між Російською Федерацією та Україною.

  • Звернення до міжнародних організацій.

  • Розрив дипломатичних взаємин. Повний. Жодного навіть візового режиму. Візовий режим – потім. Коли буде нагода. Повна зупинка руху людей через кордон.

  • Закриття кордону з РФ, на «лінії розмежування» й «адміністративного» – з Кримом. Повне закриття. Через нього нічого не рухається. Режим STOP.

  • Введення візового режиму з «союзними державами» РФ, зокрема з Білоруссю та Казахстаном. І рештою, що входять в ЄврАзЕС.

  • Побудова своєї посиленої «лінії Манерґейма» (читай «залізобетонної стіни» по «лінії зіткнення» на Донбасі, «адміністративному кордону» з Кримом, із Придінстров’ям).

  • Зупинка будь-якої торгівлі з РФ. Так, і газом в тому числі. Це життєво необхідно.

  • Зупинка будь-яких взаємин і торгівлі з «ДНР» та «ЛНР».

  • Зупинка «Мінського процесу», переведення його у формат «нормандської четвірки» або інший, що відбувається під патронатом наших «ґарантів безпеки» – в першу чергу США, Німеччини, Британії.

  • Заборона всіх російських медіа (так так, навіть «Дождя» та «Эха Москвы» – будь-яких) на території України й карна відповідальність за розповсюдження цього контенту в нашій державі.

  • Заборона транслювання чи ретрансляції російського мас-медійного продукту, включно з музичним і розважальним. Щонайменше для того, щоб не витрачати ресурси на його перевірку й відповідність українському законодавству.

  • Жорсткий режим на отримання громадянства, введення інституту «негромадян». За надання вибіркового громадянства має відповідати персонально Президент України. Практику роздачі громадянства колишнім громадянам РФ треба припинити.

Можливо, я тут врахував не всі необхідні кроки. Але вони мені, звичайному громадянину України, видаються очевидними. Ми самі тягнемо дохлого кота за хвіст. Ми самі продукуємо й толеруємо сентиментальні відчуття до агресора. Ми ніяк не можемо попрощатися з минулим, аби будувати майбутнє.

Якщо хтось не зрозумів, у нас два роки війна. Вже два роки. І якщо Ви спокійно маєте можливість на дозвілля, відпочинок і розваги, то це заслуга тих, хто гине на реальному фронті, а не в «зоні АТО».

Питання наостанок: у чому когнітивний дисонанс? У тому, що «Карнавальная ночь» – дуже милий фільм, але це фільм окупанта. Забудьте про нього, як про страшний сон. Як і про «Служебный роман». Я мовчу вже про інші фільми, кліпи, тощо. Це все отрута різного ступеню дії. Нам потрібна детоксикація.

Роман Скрипін, спеціально для «Слова і Діла»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО