Війна за нафту та світло: чого чекати від бойових дій взимку

Читати російською
Денис Поповичвійськовий оглядач

Україна відновила удари по російських НПЗ. У ніч проти 30 та 31 жовтня було уражено Новокуйбишевський НПЗ у Самарській області, а також НПЗ у місті Уфа, який належить компанії «Башнефть». У ніч проти 3 листопада постраждав Ярославський НПЗ. Росія ж продовжує завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі України. Це дає підстави зробити висновок, що найближчими тижнями Україна та росія, найімовірніше, зосередяться на взаємних ударах по тилах.

Перший удар було завдано по Новокуйбишевському НПЗ у Самарській області в ніч проти 30 жовтня. На території заводу, який здатен переробляти до 8,8 млн тонн нафти на рік, виникла пожежа. Повідомлялося про численні влучання, зокрема в установку гідроочищення дизельного пального.

У ніч проти 31 жовтня українські дрони завдали удару по Уфимському нафтопереробному комплексу, атакувавши комплекс заводів «Башнефть», розташований за 1400 км від фронту. Основних пошкоджень зазнав завод «Башнефть-Новойл». Крім нього, в Уфі розташовані ще два НПЗ – «Башнефть-УНПЗ» і «Башнефть-Уфанефтехим». Повідомлялося також про займання на території «Башнефть-УНПЗ». За даними OSINT-аналітиків, на «Башнефть-Новойл» могла бути уражена установка каталітичного риформінгу Л-35.

Удари по цивільних об'єктах в Україні: чому росія посилює терорВійськово-політичний оглядач Олександр Коваленко пояснив, чому росія посилює терор проти цивільних, які регіони можуть стати цілями нових атак та як плануються масовані удари.

Наслідки цих ударів стали відчутними вже 31 жовтня, коли уряд рф продовжив обмеження на експорт дизельного пального до кінця січня 2027 року. Водночас для виробників передбачено механізм експортних квот, а обмеження для трейдерів, які не виробляють пальне, зберігаються. Ці винятки та особливий режим експорту пов’язані з так званою «дизельною угодою», яку 9 жовтня уклали президент США Дональд Трамп і кремлівський лідер путін. Угода, за словами Трампа, передбачала негайне постачання до США понад 300 тис. тонн дизельного пального, а потім ще 500 тис. тонн у листопаді. Надалі планувалося вийти на обсяг у 1 млн тонн щомісяця. Додатково обговорювалася можливість експорту ще до 3 млн тонн – залежно від технічного стану російських заводів.

Технічний стан російських нафтопереробних заводів залежав від того, чи завдаватиме Україна по них ударів. Щоб зупинити ці удари, американська сторона вдалася до тиску: тимчасово обмежила надання Україні розвідувальних даних, зокрема тих, що стосуються завчасного попередження про пуски балістичних ракет, а також запровадила обмеження, які вплинули на роботу супутникового зв’язку Starlink та пов’язаної із ним військової системи Starshield.

Пояснюючи необхідність укладення «дизельної угоди», Дональд Трамп заявив, що російське дизельне пальне допоможе знизити ціни на нього всередині США. Також угода розглядалася ним як один із можливих стимулів для путіна до завершення війни з Україною. Однак через нові українські удари сама російська сторона вже ставить під сумнів можливість виконати умови «дизельної угоди» зі США.

У ніч проти 3 листопада було завдано ще одного удару. Цього разу постраждав Ярославський НПЗ «Славнефть-ЯНОС». На території підприємства виникла пожежа, було пошкоджено інфраструктуру заводу. За повідомленням губернатора Ярославської області, двоє працівників НПЗ отримали поранення.

Публічної реакції з боку Білого дому на відновлення ударів по російських НПЗ поки що не було. Це може означати, що Трамп уже не надає «дизельній угоді» такого значення, як ще три тижні тому. Можна зробити висновок, що Україна вже не зважає на «чинник Трампа», а системні удари по російських НПЗ триватимуть.

З іншого боку, росія також продовжуватиме вибивати український тил. Сенс цієї стратегії полягає в системному терорі українських міст. Поставлено завдання зробити життя мирного населення настільки важким, щоб тил «розсипався», а громадяни самі зажадали від вищого військово-політичного керівництва України завершити війну на умовах Кремля.

Інструментами для реалізації цієї стратегії противник обрав реактивні БпЛА «Герань-5», балістичні ракети, а також ракети-дрони «Бандероль», які у великій кількості запускають по українських містах. Балістичних ударів найчастіше завдають по Києву. Атак зазнають і інші міста: Дніпро, Одеса, Харків, Кременчук, Кривий Ріг, Запоріжжя. Останнім часом противник атакує Львів, Ковель, Луцьк, Рівне. Таким чином у Кремлі вирішили поширити повітряний терор на максимально можливу територію України.

Про це свідчить і масштабний комбінований ракетно-дроновий удар, завданий росією в ніч проти 3 листопада. За повідомленням ДТЕК, під удар потрапили три теплоелектростанції компанії, внаслідок чого всі три припинили виробництво електроенергії. Загалом російська атака охопила енергетичну інфраструктуру десяти областей України. Мета таких ударів очевидна: послабити українську енергосистему та ускладнити забезпечення населення електроенергією і теплом напередодні зимового похолодання.

Не дати терору стати стратегією: як Україні зменшити ефект російських атакРакети й дрони б’ють не лише по мостах, енергетиці чи підприємствах – їхня мета також змінити поведінку суспільства. Чому терор часто не дає очікуваного результату і що Україна може взяти з досвіду США, Ізраїлю та Франції?

Концентрація уваги на об’єктах у тилу пов’язана з тим, що ситуація на фронті для російської армії зайшла в глухий кут. До кінця 2026 року російське командування планувало захопити Донецьку область і вийти на ближні підступи до Запоріжжя. Станом на початок листопада стало зрозуміло, що ці завдання не буде виконано. Навпаки, Сили оборони України провели успішні наступальні дії в Донецькій області та на південній ділянці фронту.

У Донецькій області, на Лиманському напрямку, українські війська провели операцію «Вівальді», яка допомогла зірвати плани російського командування щодо оточення Лимана та створення загрози для Слов’янсько-Краматорської агломерації з півночі.

На південній ділянці фронту Сили оборони України провели наступальну операцію на Олександрівському напрямку. За офіційними даними, у період із січня до серпня 2026 року було звільнено 745 кв. км території та повернуто під контроль України 26 населених пунктів на стику Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей.

На Куп’янській ділянці фронту, у Харківській області, українська армія провела успішну операцію «Велес». Українські військові використали підземний газопровід для проникнення в тил російських військ. Перед цим російські підрозділи намагалися використовувати цей самий газопровід для проникнення своїх штурмових груп до Куп’янська. Українська операція допомогла зірвати ці спроби та завдати противнику удару в тилу.

Водночас під час спроб наступати російські війська зазнали важких втрат. 1 листопада президент України Володимир Зеленський повідомив, що за весь жовтень росія втратила вбитими та тяжкопораненими 54 400 військовослужбовців. За його словами, це рекордний місячний показник за весь час повномасштабної війни. Усе це суттєво позначається на здатності російських військ вести наступальні дії, які й без того не можна вважати особливо ефективними у 2026 році. Українські війська також потребують посилення та поповнення.

Саме тому найближчими тижнями в центрі уваги опиняться удари по тилах. рф продовжуватиме терор мирного населення, а Україна, відновивши удари по НПЗ, також продовжить бити по об’єктах російського ОПК, насамперед по тих, які беруть участь у виробничому ланцюжку балістичних ракет і ракет для систем ППО. Мета в сторін одна: знизити можливості одна одної вести війну.

Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»

Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: