Україна не повинна відмовлятися від ударів по російській нафтовій інфраструктурі через тиск адміністрації Дональда Трампа, оскільки це послабить позиції Києва та дозволить Вашингтону й Москві й надалі домовлятися за його спиною. Водночас припинення атак не гарантуватиме Україні американської військової допомоги чи захисту від подальшої російської агресії. Натомість продовження спротиву дає Києву можливість відстоювати власні інтереси й не погоджуватися на умови, які можуть призвести до фактичної капітуляції.
Таку думку висловив політолог, директор Центру суспільно-інформаційних технологій «Форум» Валерій Димов.
На думку експерта, нинішня ситуація навколо українських ударів по російських нафтопереробних заводах є не стільки новим загостренням відносин зі США, скільки публічним проявом суперечностей, які виникли раніше. Він вважає, що відмова від атак під зовнішнім тиском означала б поступове прийняття умов, які вигідні росії, але не обов’язково відповідають інтересам України.
«Відсутність цих ударів означатиме, що Україна під тиском буде поступово виконувати плани Трампа і путіна, які стосуються того, яким чином Україна має чинити їм спротив», – сказав Димов.
Україна має сама виборювати місце за столом переговорів
Димов вважає, що позиція України на можливих мирних переговорах залежить не лише від дипломатичних заяв і підтримки партнерів, а й від спроможності продовжувати опір росії. За його словами, Дональд Трамп виходить із того, що Україна нібито вже програла війну, а тому не повинна претендувати на рівноправну участь у визначенні її результатів.
«Трамп вважає, що Україна не має бути за столом перемовин, немає козиря, у його термінах. Тому що ми все одно програли, а та сторона, яка програла, вона не суб'єктна і вона не за столом перемовин, а в меню», – пояснив політолог.
Він проводить паралелі з попередніми спробами домовитися про припинення бойових дій і згадує зустріч на Алясці, під час якої, за його оцінкою, обговорювалися умови, що передбачали виконання російських вимог Україною. Димов вважає, що запропонований Трампом підхід до врегулювання війни значною мірою збігається з інтересами Кремля.
«План Трампа словами Дмитрієва і Віткофа – це план путіна», – заявив експерт.
Трамп домовився з путіним про експорт дизелю, але є нюанс: для США його вистачить на пів дняДональд Трамп уклав угоду на імпорт дизелю з росії, тоді як США самі експортують його за кордон, а обіцяні рф обсяги мізерно малі. Детальніше – на інфографіці «Слово і діло».
На його переконання, Україна не може розраховувати, що інші держави автоматично забезпечать їй належне місце в переговорному процесі. Так само не варто очікувати, що партнери самостійно відстоюватимуть українські інтереси, якщо Київ відмовиться від власних інструментів впливу.
«Місце за столом перемовин і суб'єктність ніколи нікому не даються, особливо коли є ворог і його партнери по бізнесу. Воно завжди береться», – сказав Димов.
Саме тому, за словами політолога, удари по російській енергетичній інфраструктурі мають для України не лише військове, а й політичне значення. Їхня мета – скорочувати можливості росії вести агресивну війну. Водночас здатність завдавати таких ударів, на думку експерта, демонструє, що Україна не погоджується бути пасивною стороною переговорів.
«Україна почала бити по російській енергетичній промисловості для того, щоб скоротити можливості росії вести агресивну війну. Рік тому Трамп це схвально прийняв, тому що суб'єктність і козирі беруться, а ніколи не даються», – зазначив він.
Чому США перекладають відповідальність на Україну
Окремо політолог пов'язує тиск на Україну з внутрішньополітичними та економічними проблемами адміністрації Трампа. На його думку, Вашингтон намагається представити українські удари по російських НПЗ як одну з причин проблем із цінами на пальне у США, хоча ситуація на енергетичних ринках залежить від значно ширшого кола чинників.
Димов стверджує, що на американські ціни впливають проблеми з постачанням нафтопродуктів, зокрема через ситуацію на Близькому Сході. Він також звертає увагу на роль Ірану, який, за його оцінкою, підтримує росію, і на ризики для енергетичної інфраструктури союзників США в регіоні.
На думку експерта, за таких обставин звинувачення України можуть бути способом відвернути увагу від проблем, із якими стикається сама американська адміністрація.
«Найгірший варіант для Трампа – це ситуація, коли в нього немає кращих варіантів, аніж звинувачувати когось іншого у власних помилках», – сказав Димов.
Він припускає, що припинення українських ударів могло б дозволити Трампу використати це як аргумент на користь власної політики: мовляв, тиск на Київ дав результат і сприяв поліпшенню ситуації з цінами на пальне. Однак політолог вважає, що Україна не повинна брати на себе відповідальність за проблеми американської внутрішньої політики.
«Якщо ми погодимося не бити, ми фактично легітимізуємо версію Трампа, що ми винні», – наголосив він.
На думку Димова, небезпека полягає також у тому, що питання української безпеки можуть стати предметом домовленостей між Вашингтоном і Москвою без повноцінного врахування позиції Києва. Він вважає, що під виглядом справедливого миру Україні можуть запропонувати умови, які фактично означатимуть капітуляцію.
«Те, що зараз стало явним, – це прояв того, що домовлялися за нашою спиною. Нам намагалися продати обгортку справедливого миру, практично нашу капітуляцію», – заявив політолог.
Чому припинення ударів не гарантує Україні підтримки
Водночас Димов визнає, що Україна залежить від американської допомоги, зокрема в питаннях розвідки, протиповітряної та протиракетної оборони. Він стверджує, що доступ України до американських розвідувальних даних уже обмежували, хоча, за його словами, представники США це заперечують.
На думку експерта, така залежність створює для Києва складну ситуацію, однак сама по собі не є аргументом на користь поступок росії. Він пропонує оцінювати можливі домовленості не лише з погляду того, яку допомогу Україна може втратити через конфлікт із Вашингтоном, а й з огляду на те, чи матиме вона гарантії безпеки в разі виконання висунутих вимог.
«Нам складно без Starlink, нам складно без протиракетної оборони, нам складно в ситуації, коли нам не дають розвіддані тією мірою, якою мали б надавати», – сказав Димов.
Він скептично оцінює можливість повністю компенсувати американську допомогу коштом Європи. За його словами, навіть політичні рішення європейських партнерів про виділення коштів не завжди означають, що фінансування вдасться забезпечити на практиці. На цьому шляху можуть виникати перешкоди через позиції окремих урядів і політичні суперечки всередині Європейського Союзу.
Димов також сумнівається, що відмова України від спротиву автоматично забезпечила б їй доступ до західної зброї, інвестицій або надійних гарантій безпеки. На його думку, за умов фактичної капітуляції партнери могли б мати ще менше стимулів вкладати ресурси в українську оборону.
Він наголошує, що Україна вже бачила ситуації, коли американська військова підтримка ставала предметом політичних рішень і могла затримуватися. Тому, вважає політолог, не можна виходити з припущення, що поступки Вашингтону обов'язково забезпечать стабільну допомогу в майбутньому.
«Якщо ми боремося, то не допомагати Україні боротися – це програшна позиція», – зазначив Димов.
За лаштунками «дизель-шоу»: Україні запропонували новий мирний планНовий мирний план для України передбачає чотири пункти, у яких йдеться про відбудову, гарантії безпеки, економічну співпрацю та зупинку бойових дій на лінії фронту – чи є вони реалістичними.
За його словами, відмова від боротьби могла б також змінити політичне трактування війни: росія поставала б не як агресор, а як сторона домовленості, виконання якої можна було б перекладати на Україну. Натомість продовження спротиву залишає Києву можливість вимагати від партнерів відповідальності за їхні рішення та підтримку.
Україна має відстоювати власні інтереси під час переговорів
На думку Димова, домовленість про припинення війни має бути результатом реального врегулювання, а не містити прихованих умов, які створюватимуть підстави для нового нападу росії.
Політолог застерігає від угод, які передбачають поступки з боку України, але не дають переконливих гарантій того, що Москва не продовжить агресію. Він ставить під сумнів, що обіцянки Трампа самі по собі могли б стримати росію від подальших атак, а також нагадує, що фінансування та постачання озброєння залежать від політичних рішень партнерів.
На його думку, Україні варто виходити з того, що жодна зовнішня сила не може повністю гарантувати її безпеку замість неї самої. Саме тому Київ має зберігати спроможність чинити спротив і не погоджуватися на умови лише через побоювання втратити підтримку США.
«Якщо ми не погоджуємося, то ми суб'єктні, і треба з нами домовлятися, враховуючи наші інтереси», – підсумував Димов.
Він вважає, що продовження спротиву важливе не лише для перебігу війни, а й для політичних процесів у самих США. На його думку, Україна не повинна давати додаткових аргументів тим американським політикам, які прагнуть перекласти на Київ відповідальність за власні рішення або використати війну у внутрішньополітичній боротьбі.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»