Нещодавно у Франції ухвалили один з найліберальніших законів про евтаназію – а точніше, про «право на допомогу в позбавленні життя» для повнолітніх пацієнтів з важкими хворобами. Закон розробляли багато років, а його ухвалення спричинило низку дебатів. Для Еммануеля Макрона ж ця ініціатива стала, ймовірно, останнім великим проєктом на посаді президента Франції. «Слово і діло» показує на інфографіці географію легалізації евтаназії у різних її формах.
Ще у 1942 році в Швейцарії дозволили допомогу в самогубстві – але за умови, що фінальну дію, яка призводить до смерті, вчиняє сама людина. Також цей дозвіл з’явився і в 14 штатах США, починаючи з 1997 року (Орегон). До переліку входять, зокрема, Каліфорнія, Гаваї, Нью-Мексико і Нью-Йорк.
Якщо ж говорити про евтаназію в класичному вигляді – тобто безболісну та швидку смерть за допомогою медичних працівників – то її вперше дозволили у Нідерландах у квітні 2002 року. Умовами для здійснення процедури тут, як і в більшості наступних країн, є нестерпні фізичні або психологічні страждання за наявності невиліковного стану чи хвороби на термінальній стадії.
Через пару місяців евтаназію на аналогічних умовах дозволили у південного сусіда Нідерландів – Бельгії, а у березні 2009-го – у Люксембурзі. До попередніх умов тут додали ще наявність у пацієнта повноліття.
Після країн Бенілюксу евтаназію дозволили у кількох країнах Нового Світу – в Колумбії у квітні 2015-го та в Канаді у червні 2016-го. В обох країнах вимогою є невиліковний або термінальний стан. Крім того, в Колумбії пацієнт повинен мати скарги на нестерпні фізичні чи психологічні страждання, а в Канаді – досягти повноліття та самостійно здійснити фінальну дію.
У червні 2019-го евтаназію дозволили і в Австралії. Список вимог тут чи не найширший: важкий фізичний стан, фізичні або психологічні страждання, досягнення повноліття й обов’язкова остання дія. На тих самих умовах евтаназію погодили і в сусідній Новій Зеландії у листопаді 2021 року.
Після 2020 року кількість країн, де евтаназія легальна, різко зросла. У червні 2021 року евтаназію легалізували в Іспанії для невиліковно хворих, які мають самостійно зробити фінальний крок. Натомість у сусідній Португалії, де закон про евтаназію ухвалили у травні 2023 року, процедура зрештою так і не задіяла через те, що Конституційний суд виступив проти кількох його положень.
У лютому 2024 року евтаназію дозволили в Еквадорі, а у квітні 2026-го – в Уругваї. В обох латиноамериканських країнах вимагають наявність невиліковного чи термінального стану і спричинених ним страждань, а в Уругваї потрібно досягти повноліття.
Нарешті, в серпні 2026 року евтаназію дозволили у Франції. Наразі процедура проходить імплементацію. Крім того, у 2022 році допомогу в самогубстві дозволили в Австрії.
Важливо: в Україні заборонена евтаназія. Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я» забороняє медпрацівникам активно чи пасивно сприяти добровільному відходу з життя пацієнтів, а Цивільний кодекс України гарантує право на життя – і забороняє позбавляти його. Виходячи з цього, будь-які варіанти евтаназії з погляду законодавства вважаються умисним вбивством або участю в ньому.
Нагадаємо, у вересні проходив Всесвітній день запобігання самогубствам. За даними ВООЗ, кожні 40 секунд на планеті стається суїцид. «Слово і діло» показувало на інфографіці, в яких країнах Європи найбільша частка самогубств на душу населення.
Раніше «Слово і діло» показувало на інфографіках, як змінилася кількість медичних закладів та витрати держави на медицину в Україні за час повномасштабного вторгнення.
Також дивіться на нашій інфографіці порівняння часу приїзду швидкої в Україні та Польщі, Німеччині, Швеції, Нідерландах, Франції та Італії.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»