28 вересня 2026 року компанія SpaceX вперше запустила космічний корабель Starship на орбіту. Це стало вже чотирнадцятим випробуванням новітньої ракети-носія, за допомогою якої НАСА планує вперше з 1972 року відправити людей на Місяць, а Ілон Маск – дістатися омріяного Марсу. Проте найбільш революційним у ракеті є не потужність, а багаторазовість: Starship хай із вибухом, але приводнився у Тихому океані. «Слово і діло» показує на інфографіці ключові факти про корабель, який здатний знову відкрити людству космос.
Розмір та будова Starship
Starship складається лише з двох ступенів. Для порівняння: ракета Saturn V, яка відправила Ніла Армстронґа, Базза Олдріна та Майкла Коллінза на Місяць у 1969 році, складалася з трьох одноразових частин.
Перший ступінь Starship – це ракета-прискорювач Super Heavy заввишки 72 метри. Саме там розташовані 33 двигуни Raptor і паливні баки, наповнені рідким метаном і киснем, а також посадочні ребра, які керують ступенем під час повернення на Землю. Ця ракета потрібна для виведення корабля на орбіту.
Другий ступінь – це власне космічний корабель Starship заввишки 50 метрів. Окрім 6 двигунів Raptor тут також розміщений відсік для пасажирів, вантажу або дозаправки: SpaceX планує випускати різні модифікації під різні цілі.
Таким чином, сумарна висота Starship перевищує 122 метри, а стартова маса з повними баками – від 5000 до 5300 тонн. Вантажопідйомність може здатися невеликою – до 100 тонн корисного вантажу. Однак це на рівні ракети Saturn V і значно більше, ніж у попередниці Starship – ракети Falcon Heavy, яка підіймає близько 64 тонн вантажу.
За рахунок того, що Starship є повністю багаторазовим космічним комплексом, вартість доставки вантажів і пасажирів з ним має стати суттєво нижчою.
Історія випробувань Starship
Перші концепції Starship з’явилися ще в 2012 році. У 2018 році сталася важлива зміна в проєкті – як основний конструкційний матеріал обрали неіржавну сталь. Вона набагато дешевша за типові матеріали для космічних кораблів, що дозволило відносно недорого проводити багато тестових запусків.
Перший запуск верхнього ступеня Starship (але без ракети Super Heavy) відбувся 5 квітня 2019 року. Усього ж до травня 2021 року SpaceX провела 10 таких випробувальних польотів.
Натомість перше комплексне випробування космічного корабля відбулося 20 квітня 2023 року. Результат – вихід у неконтрольоване обертання. Другий політ 18 листопада того ж року завершився пожежею – але верхній ступінь встиг долетіти до космосу.
Подальші випробування знаходили нові слабкі місця в системі – і виправляли їх. На четвертому польоті обидва ступені Starship вперше здійснили контрольоване приводнення, а під час п’ятого ракету-прискорювач змогла «спіймати» стартова вежа.
Для дев’ятого польоту вперше повторно використали ракету Super Heavy, чим вдалося довести багаторазовість корабля, а під час десятого польоту – вперше розгорнути 8 макетів Starlink.
Минулої спроби корабель розгорнув 20 справжніх супутників, але вони згоріли через низьку висоту польоту.
Як пройшов перший вихід Starship на орбіту
Політ 28 вересня 2026 року став першим, коли Starship спробували вивести на орбіту. Корабель стартував о 8:48 за східним стандартним часом США (о 15:48 за Києвом) з космодрому Starbase у Техасі.
Ракета Super Heavy успішно відокремилась та контрольовано приводнилася в Мексиканській затоці. Верхній ступінь продовжив політ і досягнув орбіти попри те, що центр польотів зафіксував вимкнення одного з шести двигунів для руху в космічному вакуумі.
Утім, неполадки змусили скоротити час польоту на орбіті з десяти до трьох годин, після чого Starship увійшов до атмосфери і контрольовано приводнився на північ від Гаваїв. Щоправда, після цього він перекинувся на бік та вибухнув – але під час цієї місії SpaceX і не планувала зберігати корабель.
Чи візьме Starship участь у місячній програмі
Starship – один із двох кандидатів на те, щоб відправити людей на Місяць у рамках програми «Артеміда». Його конкурент – корабель від компанії Джеффа Безоса Blue Origin. Під час останньої місії Artemis-II люди вперше з 1970-х вийшли за межі навколоземної орбіти й облетіли Місяць.
У червні 2027 року заплановане пробне стикування на орбіті в рамках Artemis-III – до цього часу НАСА має обрати, з яким кораблем продовжить програму. І вже на 2028 рік запланована перша за понад 50 років висадка людей на Місяць під час Artemis IV.
Нагадаємо, 26 листопада 2020 року Володимир Зеленський пообіцяв, що Україна будуватиме і запускатиме власні супутники. 13 січня 2022 року Україна дійсно запустила за допомогою компанії SpaceX супутник «Січ-2-30», але втратила з ним зв’язок після повномасштабного вторгнення росії.
Своєю чергою Денис Шмигаль як міністр оборони мав до кінця 2025 року подати до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Угоди між Україною та ЄС щодо участі України в проєктах Космічної програми ЄС «Copernicus». Міністр провалив обіцянку: відповідний законопроєкт зареєстрували лише 1 квітня 2026 року – і він досі очікує розгляду Ради.
Також в України так і не з’явилися Космічні сили, хоча нардеп Наливайченко 30 червня 2026 року і пообіцяв, що Верховна Рада «найближчими днями» підтримає відповідний законопроєкт. Більше «космічних» обіцянок українських политиків – у нашому огляді.
Ілон Маск планує використати «Старшипи» не лише для польотів на Місяць і Марс, а й для виведення у космос «орбітальних дата-центрів» для свого штучного інтелекту. Які ознаки вказують на те, що ШІ може призвести до знищення людства – дивіться на інфографіці «Слово і діло».
На іншій нашій інфографіці – головні факти про супутники, з яких Україна отримує розвіддані для боротьби з російським вторгненням.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»