Україна відома своїми чорноземами – ґрунтами з високим рівнем гумусу, які сягають завглибшки до півтора метра. Утім, десятиліття екстенсивного сільського господарства в СРСР та недостатнє удобрення ґрунтів після здобуття незалежності призвели до зменшення родючості українських земель. «Слово і діло» вирішило показати на інфографіці, наскільки придатні для вирощування їжі ґрунти в регіонах України.
Інфографіку підготовлено за даними Інституту охорони ґрунтів – державної наукової установи, яка з 1964 року досліджує стан українських земель. Дані взято з XI туру обстеження, результати якого були представлені у 2023 році. XII тур мав завершитися 2025 року, і найближчими роками Інститут має представити оновлені дані.
У межах дослідження Інститут узяв 0,8 мільйона зразків ґрунту з підконтрольних Україні територій і проаналізував їх за понад 20 показниками.
Області з низькою якістю ґрунтів
Згідно з класифікацією Інституту охорони ґрунтів, низька якість ґрунтів спостерігається у трьох підконтрольних областях України: Сумській, Волинській та Житомирській.
Останні дві області належать до регіону Полісся, куди також входить Рівненська область, яка лише трохи перевищує поріг низької якості ґрунту. Для Полісся характерні висока кислотність ґрунтів та низький вміст гумусу – у середньому 2,43%.
Натомість Сумщина колись була однією з найродючіших областей України, проте внаслідок інтенсивного господарства її ґрунти стають дедалі виснаженішими. Порівняно з попереднім туром досліджень саме в Сумській області оцінка якості ґрунтового покриву впала найбільше.
Області із середньою якістю ґрунтів
Саме до цієї категорії належить більшість областей України, через що Інститут охорони ґрунтів розрізняє середню якість V класу (вищу) і VI класу (нижчу). До цих двох класів належать усі області України, окрім вищезгаданих областей Полісся та Сумщини, а також Кіровоградської та Харківської областей, які мають ґрунти високої якості.
Водночас ґрунти відрізняються як походженням, так і властивостями. Наприклад, Вінницька, Чернігівська та Закарпатська області мають високу частку кислих ґрунтів, тоді як Запорізька, Одеська, Херсонська та Миколаївська області – лужних ґрунтів. Це впливає на те, які культури краще ростуть у цих регіонах.
Також варіюється насичення фосфором: від 56 мг/кг ґрунту в Чернівецькій області до 176 мг/кг на Херсонщині. Аналіз свідчить, що загалом по Україні зменшується концентрація фосфору в сільськогосподарських ґрунтах – так само як і калію, іншого важливого для аграріїв мінералу.
В Одеській, Черкаській та Запорізькій областях спостерігається найбільший дефіцит гумусу – 810, 760 і 630 кілограмів на гектар відповідно. Причина – недостатнє удобрення земель мінеральними добривами та органічними рештками.
Області з високою якістю ґрунтів
За результатами XI туру досліджень висока середня якість ґрунтів була зафіксована лише у двох областях – Кіровоградській та Харківській. При цьому у Кіровоградській області – один із найменших обсягів внесених органічних добрив, а також зменшується частка цинку.
У Харківській області – найбільший вміст гумусу в ґрунтах: 4,3%. Однак і тут спостерігається падіння частки фосфору і калію. Як зазначають фахівці Інституту, для збільшення рівня гумусу в українських ґрунтах насамперед необхідно вносити органічні добрива – зокрема торф.
Нагадаємо, що падіння якості ґрунтів – не єдина проблема, з якою стикаються аграрії. Окремі виклики створює непередбачувана погода, а також комахи – наприклад, сарана.
Крім того, сільське господарство в районі колишніх бойових дій страждає від засміченості мінами, а середня вартість розмінування 1 гектара аграрної землі становить понад 60 тисяч доларів. Водночас в Україні діє програма компенсації розмінування. Про те, як аграріям взяти у ній участь, ми писали раніше.
Володимир Зеленський у своїй передвиборчій програмі обіцяв встановити контроль за виснаженням ґрунтів. Про виконання цієї обіцянки в роки перед повномасштабним вторгненням ми розповідали в окремому огляді.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»