Президент Володимир Зеленський визнав, що на шляху до приєднання України до НАТО стоїть не лише Росія, а й деякі інші країни Альянсу. Останні події довкола нашої країни справді віддаляють нашу євроатлантичну перспективу, незважаючи на всі публічні заяви представників НАТО.
Під час спілкування з представниками ЗМІ в Маріуполі президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна зазнає протидії у своєму просуванні в НАТО. За його словами, Україна обрала курс на членство в Альянсі задля своєї безпеки і тривалий час рухається у цьому напрямку, але відстань для нашої країни не скорочується. «Питання про НАТО є одним із тих, через які на Україну чиниться тиск… Є конкретні причини – через протидію Росії, яка не хоче, щоб Україна була членом НАТО, і деяких країн – членів Альянсу», – сказав Володимир Зеленський.
Ця заява була опублікована на офіційному сайті глави держави, тобто може бути розцінена як офіційна позиція пана Зеленського.
Президент не наголосив, які саме країни перешкоджають просуванню України до Альянсу. Але можна припустити, що це, щонайменше, Угорщина, яка з власних міркувань блокує всі інтеграційні ініціативи, які висуваються щодо України в рамках НАТО, а також Франція та Німеччина. У 2008 році ці країни на саміті НАТО в Бухаресті заблокували надання Україні Плану дій щодо членства в Альянсі.
У тому ж 2008 році саме Росія, використовуючи дипломатичні та економічні аргументи, домоглася того, що Франція та Німеччина торпедували надання Україні ПДЧ. Тим не менш, у підсумковій резолюції саміту 2008 року є твердження, що Україна та Грузія стануть членами НАТО.
Наразі РФ, діючи методами політичного та економічного шантажу, намагається заблокувати просування НАТО на Схід. Полем «битви» знову обрано Україну. Як відомо, курс у НАТО закладено у Конституції нашої країни. Проте для Росії членство України в Альянсі є тією «червоною лінією», переступати за яку в Кремлі не збираються. Для цього 17 грудня МЗС РФ виставило США та НАТО ультимативні вимоги, які зводяться до того, щоб не лише не допустити Україну до Альянсу, а й змусити НАТО відкотитися до кордонів 1997 року. Тобто до всіх хвиль розширення, внаслідок яких членами Альянсу стали 14 держав Центральної та Східної Європи.
Вимоги РФ, названі Кремлем «гарантіями безпеки», розглядалися представниками США та НАТО 10, 12 та 13 січня. Проєкти угод, запропоновані російською стороною, було складено таким чином, що виконати їх у повному обсязі було неможливо. Наприклад, США, як один із членів НАТО, не може гарантувати нерозширення Альянсу, оскільки подібні рішення мають колегіальний характер. А спроба заблокувати розширення НАТО за рахунок прийняття нових членів взагалі суперечить статуту цієї організації, в якому окремо прописано опцію «відкритих дверей».
Листування між Росією, США та НАТО триває. 17 лютого стала відома реакція від Москви на відповідь контрагентів щодо «гарантій безпеки». У Кремлі наполягають на тому, що для деескалації довкола України необхідне виконання Києвом Мінських угод, припинення постачання зброї Україні та виведення вже поставленої; відкликання всіх західних радників та інструкторів; відмова НАТО від навчань з Україною; виведення всіх сил та озброєнь США з Центральної та Східної Європи та Балтії. Крім того, Росія очікує від США та НАТО конкретних пропозицій щодо змісту та форм юридичної відмови альянсу від розширення на схід.
Іншими словами, сторони увійшли в клінч і не чують одна одну. На цьому тлі запевнення США та НАТО у тому, що рішення Бухарестського саміту 2008 року, як і раніше, актуальні для України залишаються заявами. Практичні кроки у бік членства в Альянсі для України неможливі доти, доки у світі зберігається нинішня геополітична напруженість, а Росією керує президент Володимир Путін та його команда. У цій ситуації нам уготована роль рингу, на якому йде нескінченний боксерський поєдинок із непередбачуваним, насамперед для нас результатом.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»