Верховна рада в лютому схвалила план законопроєктної роботи на 2021 рік – список ініціатив з дедлайнами для внесення в парламент і відповідальними за розроблення. Оскільки цьому плану вже пів року, віцеспікер Руслан Стефанчук анонсував його ревізію – що вдалося і не вдалося зробити. «Слово і діло» також проаналізувало документ і пропонує подивитися, терміни внесення яких проєктів вже зірвали депутати і Кабінет міністрів (ми вибрали найцікавіше на наш погляд).
Ратифікація Стамбульської конвенції
До лютого 2021-го в парламент повинні були внести законопроєкт про ратифікацію Конвенції Ради Європи про протидію насильству щодо жінок і домашньому насильству (Стамбульська конвенція). Відповідальними за це є МЗС, Міністерство юстиції і Міністерство соціальної політики.
Законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції виносили на розгляд Ради VIII скликання, але він не зміг пройти навіть перше читання. У минулому році на сайті президента була зареєстрована петиція про ратифікацію конвенції, вона набрала потрібні 25 тисяч голосів і отримала відповідь Володимира Зеленського. Президент повідомив, що законопроєкт внесуть у Раду і доручив міністерствам зайнятися цим питанням.
У квітні генеральний прокурор Ірина Венедіктова підписала офіційну позицію свого відомства – ніяких перешкод процедурі ратифікації конвенції немає. У Верховній раді готові розглядати законопроєкт, щойно надійде офіційний текст. «Я хотіла б чітко заявити, що керівництво парламенту 9 скликання готове всіляко сприяти і супроводжувати внесення офіційного тексту Конвенції на розгляд сесійної зали, як тільки до нас надійде офіційний текст, підготовлений урядом, а також розглянуто профільним комітетом. Однак досі ми не отримали текст Конвенції від Міністерства соціальної політики», – говорила віцеспікер Олена Кондратюк в травні.
Водночас Україну вже «підганяють»: і ООН, і Європейський Союз закликають швидше ратифікувати документ.
ВЕЗ на Донбасі і перехідне правосуддя
На початку року у Верховній раді мав з'явитися законопроєкт «Про державну політику перехідного періоду і процедури перехідного періоду». Міністерство реінтеграції окупованих територій завершило його розробляти наприкінці минулого року, але в парламент так і не внесло.
«Головним завданням перехідного періоду і мирної реінтеграції є відновлення довіри між людьми. І найкращий спосіб відновлення цієї довіри – це активна робота органів місцевого самоврядування, мерів, депутатів місцевих рад, це гарантія по відновленню порушених окупантом прав людей – прав на своє майно, на справедливість, на правду. Коли ми говоримо про державну політику перехідного періоду, це не тільки перехідне правосуддя, а й багато інших речей», – розповідав Олексій Резніков.
Законопроєкт, зокрема, передбачає:
уніфікацію підходів до тимчасово окупованих територій на Донбасі та в Криму;
інкорпорацію інших законів і приведення до спільного знаменника всього законодавства України, що стосується ТОТ;
впровадження елементів перехідного правосуддя;
визначення основ відновлення діяльності органів правосуддя на деокупованих територіях.
До травня мали внести законопроєкт «Про запровадження експерименту щодо створення території пріоритетного розвитку на території Донецької та Луганської областей» – мова про вільну економічну зону, щоб стимулювати розвиток регіону. Поки були лише ініціативи від окремих депутатів, зокрема, від ОПЗЖ. А урядового законопроєкту все ще немає.
Законопроєкт про політичні партії
До березня в Раду мала надійти нова редакція закону «Про політичні партії в Україні». Відповідальними за це значаться парламентський комітет з питань правової політики та антикорупційний комітет.
В результаті ухвалення законопроєкту очікують посилення ролі членів партії в партійному будівництві, посилення ролі місцевих організацій, зростання рівня морально-етичної поведінки депутатів.
Досі цієї ініціативи в парламенті немає.
Космічна програма України
Кабінет міністрів мав до березня внести в Раду законопроєкт «Про затвердження загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки».
Щодо цього законопроєкту у Дениса Шмигаля та Олега Уруського є провалена обіцянка. У програмі дій Кабміну було зазначено, що програма повинна бути розрахована до 2030 року і подана в парламент в грудні. Але обидві умови не були дотримані.
У законопроєктному плані дедлайн для внесення був призначений до квітня. Міністерство з питань розвитку стратегічних галузей промисловості документ розробило, але в Раду його все ще не подали.
Також немає в Раді законопроєкту «Про державну промислову політику», який потрібно було зареєструвати до січня.
Реформа вугільної промисловості
Вже не перший уряд б'ється над реформою вугільної галузі. За планом потрібний законопроєкт мав бути зареєстрований до травня. З його допомогою сподіваються вирішити проблемні питання галузі – щоб державні вугледобувні підприємства не потребували державної підтримки, а Україна стала більш енергонезалежною.
Законопроєкту все ще немає. Але завдання реформувати галузь є в новій програмі Кабміну, ще раніше на рівні уряду обговорювалася концепція реформи, але її потім відкликали.
Нова редакція закону про охорону здоров'я
До квітня мав бути зареєстрований законопроєкт «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Це базовий документ у галузі охорони здоров'я і з 1992 року він не переглядався. За розроблення нової редакції відповідальний профільний комітет Ради.
У свою чергу, МОЗ відповідає за розроблення законопроєкту «Про допоміжні репродуктивні технології». Його мета – на законодавчому рівні врегулювати права та обов'язки жінок, які є замінними матерями для дітей для безплідних пар (сурогатне материнство). Дедлайном для внесення ініціативи був квітень.
Нагадаємо, раніше «Слово і діло» писало, які закони та рішення обіцяють оскаржити в Конституційному суді нардепи.
Олександра Худякова, Сергій Міхальков, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»