2 квітня за підсумками засідання Ради національної безпеки і оборони президент вкотре застосував персональні санкції проти громадян України. Цього разу під обмеження потрапили десять осіб, котрих в ОП назвали найбільшими контрабандистами в країні. Їм заблокували рахунки, обмежили торговельні операції, анулювали чи призупинили дію ліцензій та інших договорів, і все це без рішення суду. «Слово і діло» разом з експертом Центру політико-правових реформ Борисом Малишевим розбиралося, чим для України можуть обернутися рішення влади, котрі є суперечливими у правовому полі.
Спершу сенсацією стало блокування телеканалів Віктора Медведчука, а заразом – і активів його соратника Тараса Козака. Потім – санкції проти колишніх українських генералів та чиновників, які перейшли на бік Росії, націоналізація «Мотор Січ», перевірка «Харківських угод», санкції проти власників надрових ліцензій, перевірка указів Януковича та повернення нафтопроводу «ПрикарпатЗахідтранс» у державну власність. Усе це сталося упродовж двох місяців від моменту першого гучного засідання, 2 лютого. Попри те, що рішення покликані навести лад у країні, вони породжують велику дискусію щодо своєї правомірності.
Доктор юридичних наук Борис Малишев наголошує, що РНБО ухвалює рішення на основі закону про санкції, який дозволяє накладати вищезгадані обмеження, однак у випадку з контрабандистами все дещо складніше.
«Призначенням закону є захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності і так далі. Попередні рішення РНБО так чи інакше підпадали під це визначення, а от санкції щодо так званих контрабандистів дещо не вписуються сюди. Контрабанда - це проблема внутрішньої тіньової економіки і вона не становить загрози нацбезпеці в розумінні самого закону. Головний нюанс у тому, що при ухваленні закону про санкції не планували, що він поширюватиметься на питання внутрішньої економіки, бо в такому разі навіть ухилення від сплати податків можна кваліфікувати як загрозу нацбезпеці», - пояснює експерт.
За його словами, для визнання особи контрабандистом потрібне рішення суду, а не просто дані СБУ чи апарату РНБО. І враховуючи те, що ці люди перебувають під юрисдикцією України, правоохоронні органи мали б давно передати в суд усі наявні докази протиправної діяльності підсанкційних осіб.
Тобто, санкції як такі покликані впливати на осіб, котрі або є поза юрисдикцією країни, або своєю діяльністю становлять загрозу безпеці держави.
Виходячи з цього, останнє рішення РНБО можна трактувати як використання інструментів закону про санкції не з тією метою, заради якої вони ухвалювались.
«У цьому випадку буде цікавою практика оскарження рішення РНБО особами, права яких порушені. Тут перед Верховним судом постане завдання витлумачити, чи правильно стосовно суб’єктів РНБО застосовує інструменти санкцій і саме тоді, ми отримаємо відповідь на запитання, чи можна застосовувати санкції проти своїх же громадян», - наголосив Малишев.
А загалом у статті 3 закону про санкції серед іншого вказано, що підставою для їхнього введення є:
- «дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам...».
Експерт наголошує, що словосполучення «інших суб’єктів» може трактуватися у дуже широкому розумінні, тому дещо сумнівно говорити, що санкції не можуть бути запроваджені проти громадян України.
«Тобто, прямо не вказано, чи під це визначення можуть підпадати українці, але з іншого боку і заперечення такого також немає. У такому важливому законі подібні нюанси мали б прописувати дуже чітко, бо такі формулювання дають надто багато простору для трактування. Тепер в разі подання позову саме Верховний суд має винести трактування цього моменту», - зазначив Малишев.
Хоча з іншого боку широке трактування закону може дати РНБО надто багато повноважень, що підмінить судову владу. І тоді без належної процедури, доказової бази та права на пояснення, цей орган накладатиме санкції коли-завгодно. Експерт наголошує, що тут повинні бути рамки.
Для виконання рішення РНБО не потрібне рішення суду, воно самодостатнє і є підставою для виконавчих органів влади виконувати накладені санкції. А в суд звертатиметься уже особа, на яку накладені ці санкції, і тільки тоді РНБО доведеться доводити, що такі рішення ухвалені в межах закону.
Також Малишев зазначив, що в контексті рішень РНБО недоречно вживати такі терміни як «узурпація влади» чи «перевищення повноважень».
«Неможна говорити про ознаки зловживання влади, поки немає рішення суду. Тобто, тільки коли Верховний суд скаже, що накладання санкцій на фізичних осіб було протиправним, тоді вже можна говорити, що РНБО неправильно витлумачила закон. А без рішення суду фактично незрозуміло, чи можна було накладати санкції на фізосіб. Тому справа контрабандистів відкрила скриньку Пандори щодо тлумачення норм закону, і останнє слово тут – за Верховним судом», - підсумував експерт.
Нагадаємо, раніше Харківська правозахисна група опублікувала заяву, де зазначила, що застосування санкцій до громадян України, які проживають на підконтрольній українській владі території, підривають фундаментальні принципи права, порушують Конституцію, а також мають ознаки «узурпації влади» в державі.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»