Окупаційна влада Криму і російські ЗМІ повідомляють про вкрай тяжку ситуацію із водою на півострові і звинувачують Україну, яка перекрила в 2014 році Північно-Кримський канал із Дніпра. За роки окупації кримські річки і водоймища висохли і обміліли. Запаси намагалися поповнювати із водосховищ природного стоку і підземних джерел, однак, їх нібито не вистачає для потреб населення, незважаючи на жорсткі обмеження на споживання води в містах. Проблему нестачі води на півострові неможливо розв'язати за допомогою міжнародного права, більш того, ситуація може загостритися аж до військового вирішення або ж несподівано обернеться поступками в «мінському» форматі. Таку думку в коментарі «Слово і діло» висловив кандидат юридичних наук Геннадій Дубов.
Якщо українська сторона стверджує, що забезпечувати кримчан водою зобов'язаний окупант, виходячи з міжнародного права, то в РФ навпаки вважають, що Україна порушує права людини, відрізавши доступ до води.
«Передусім вони не вважають себе учасниками конфлікту, а заявляють, що мають такий же статус в міжнародних переговорах, як, наприклад, Франція або Німеччина, наполягаючи на певних варіантах вирішення з їх точки зору громадянського конфлікту», – зазначив Геннадій Дубов.
Резолюція ООН проти РФ: як це вплине на деокупацію українських територійЕксперт переконаний, у питанні деокупації територій Україна повинна вимагати посилення санкцій проти Росії.
При цьому юрист нагадав, що незважаючи на те, що в українському законодавстві згадується російська агресія, але поняття війни включає певний правовий режим, який у нас жодним чином не відображений.
Виходячи з наявних механізмів міжнародного права, їхня цінність сумнівна, оскільки немає механізмів примусу. Дубов пояснив на прикладі позову України в міжнародному суді ООН про відшкодування збитків щодо Криму і Донбасу, поданому в 2017 році.
«Розгляд просувається ні добре, ні погано, але якими будуть наслідки рішення міжнародного суду ООН? У його статуті прямо вказано, що в разі, якщо сторона, проти якої винесене рішення, не виконує його, міжнародний суд ООН може звернутися із закликом до Ради безпеки ООН вжити заходів для виконання рішення. І якщо у випадку арбітражу «Газпрому» як комерційної організації можна застосувати механізми для регулювання міжнародної господарської діяльності – заарештувати активи, стягнути якісь кошти, з державою набагато складніше, особливо з державою-членом Радбезу, у якої до того ж друга армія в світі. Тому це все дуже умовно», – вважає юрист.
На його думку, навряд чи можна припускати, що почнуться переговори-торги на рівні визволення Донбасу в обмін на воду в Крим.
«Я думаю, юридично це ніяк не в'яжеться, не кажучи вже про політичні ризики. Ми не знаємо, яка в Криму насправді ситуація. Якщо ж говорити про ймовірність швидкої військової операції типу «примусу до води», то це останній аргумент, але саме його виключати не варто», – сказав Геннадій Дубов.
Як імовірний предмет торгу за воду на півострів можна також розглядати якісь поступки за «мінським» форматом.
«Це не буде міжнародно-правовий механізм, але можна припустити, що вдасться в обмін на воду в Крим вибити новий уточнений Мінськ. Теоретично можна припустити, що Україні запропонують як акт доброї волі дати воду до Криму, в обмін на інший акт доброї волі – переконати ДНР і ЛНР поміняти порядок виконання Мінських угод», – припустив експерт.
За словами Геннадія Дубова, всі ці припущення надто далеко від правової площини і, по суті, не існує дієвих міжнародних механізмів.
Раніше «Слово і діло» розбиралося, як резолюція ООН проти РФ щодо Криму вплине на деокупацію українських територій.
Також ми писали, що в МЗС України відреагували на резолюцію ООН щодо Криму.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»