У тому, що з Києвом треба щось робити, сумнівів немає ні в кого, включно з чинним мером, який днями презентував проєкт Генерального плану столиці. План дає певне уявлення про те, як буде розвиватися столиця в найближчі двадцять років, але там немає жодного слова про те, що її призвело до нинішнього стану за попередні три десятиліття, і хто за це відповість.
Віталій Кличко поки налаштований по-бойовому. На виборах, які відбудуться наступного року, його кандидатура залишається серед основних претендентів, хоча, звісно, попереду ще багато часу, і можуть змінитися як бажання мера, так і список можливих кандидатів.
Зі свіжого дослідження соціологічної групи «Рейтинг» можна дізнатися, що Віталію Володимировичу довіряє 35% жителів Києва, а 55% – ні. Не так вже і погано, з урахуванням відомого результату роботи.
Такий же показник довіри і до Сергія Притули, відомого шоумена, який приєднався до команди «Голосу». Щоправда, недовіра до нього у киян менше – 39%. Ближче до показників Кличка і Дмитро Гордон – 32% довіра і 48% недовіра. Є в списку і колишній глава 81-річний Олександр Омельченко (27% і 45% відповідно), і невдахи минулих мерських кампаній Борислав Береза (14% і 41%) та Володимир Бондаренко (9% і 31%).
Які протистояння були між мерами Києва та президентами УкраїниУсі конфлікти між очільниками столиці та президентами держави досі закінчувалися поразкою мерів. Ми подивились, як політична доцільність руйнувала самоврядування в Києві.
Проблема багатьох, крім Кличка, можливих претендентів на крісло міського голови, їх невисока впізнаваність. Наприклад, більше половини опитаних загалом не знають, хто такий Бондаренко, 35% не чули про Березу. У політтусовці відомо про бажання Олександра Ткаченка, колишнього керівника телеканалу «1+1», покерувати столицею, але 55% киян його ніяк не ідентифікують, а з тих, хто його знає, 35% не довіряють. У підприємця Гаріка Корогодського, що виношує плани всіх у місті здивувати, картина не найкраща: 67% вперше про нього чують, 22% – не довіряють.
Важливий момент: якби в киян запитали, кого із зазначених діячів вони бачать мером, цифри мали б інший вигляд. Зокрема, в серпні «Рейтинг» таке питання ставив, і серед усіх опитаних мерський рейтинг був 17,3% у Кличка і 10,3% у Притули. У Ткаченка тоді було 8,6%.
Для «Голосу» спокусливі показники Притули зі старту – це серйозний виклик. Загубившись у парламенті, партія могла би блиснути і повернути увагу до себе, вклавшись у перемогу в столиці. Поки в Києві у вакарчуківських слабкі позиції. За даними опитування, в голосуванні за кандидатів у депутати Київради «Голос» отримав би лише 4,6% «за» голосів серед усіх опитаних, тоді як «Слуга народу» – 21,8%, «Удар» – 7,7%, ЄС – 5,8%. Але чи бачить Сергій Притула себе київським мером? Покосплеїти Зеленського, колегу з шоубізу, нескладно, але що потім робити з результатом, якщо він ненароком виявиться переможним?
Показово, що професійні політики не шикуються в чергу поборотися за Київ. Серед потенційних претендентів першої лінії – суцільно діячі розмовного жанру. У Віталія з розмовою гірше, але ж і його досі сприймають насамперед як спортивну знаменитість із добровільно зваленим на себе громадським навантаженням. У цьому контексті і перемога неполітика Зеленського не здається чимось незвичайним.
До того, як сформується реальний розклад і розгорнуться повноцінні кампанії, судити про чиїсь шанси на перемогу необачно. Станом на грудень 2019 року кидається в очі, що у «Слуги народу» немає свого кандидата, бажання Олександра Ткаченка не співпадають із бажанням на Банковій. Зате там частий гість Віталій Кличко. Для синиці в руках він завеликий, але двом неполітикам завжди можна знайти спільну мову й спільні теми. Хоча би про те, як їм докучає політика.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»