Війна на Донбасі: десять важливих фактів про бої під Слов'янськом

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

Рівно п'ять років тому в Україні почалася війна. Вона була спровокована загоном проросійських бойовиків під керівництвом офіцера ФСБ Ігоря Гіркіна («Стрєлкова»), який 12 квітня 2014 року захопив місто Слов'янськ у Донецькій області. Ми вирішили нагадати 10 важливих фактів про події п'ятирічної давності.

Факт перший. 12 квітня 2019 року минає рівно 1826 днів із дня початку збройного конфлікту на Донбасі. Це вже на 409 днів більше, ніж тривало протистояння між СРСР та нацистською Німеччиною в 1941-1945 роках. За своєю тривалістю конфлікт в Україні також перевищив Першу світову війну, яка тривала 1567 днів, але все ще не дотягує до Другої світової війни, що тривала 2193 днів. Але, якщо врахувати, що війна на Донбасі триває досі, в неї є всі шанси обійти й Другу світову.

Факт другий. Бойові дії на Донбасі розпочалися 12 квітня 2014 року, коли група терористів під керівництвом офіцера ФСБ Ігоря Гіркіна («Стрєлкова») захопила місто Слов'янськ у Донецькій області. Пізніше вплив бойовиків поширився і на сусіднє місто Краматорськ, і на багато інших населених пунктів Донецької області та Луганської областей, включаючи Маріуполь.

Наступного дня працівники СБУ спробували вибити терористів зі Слов'янська, але невдало. Цього дня українські силовики зазнали перших втрат. АТО на Донбасі розпочалася саме 13 квітня 2014 року.

Факт третій. Метою бойовиків було забезпечити проведення «референдуму» в Донецькій і Луганській областях, відкрити дорогу російським військам і реалізувати на Донбасі «кримський сценарій» із відторгнення регіону від України. «Референдум» про «самостійність» Донбасу відбувся 11 травня 2014 року, однак кілька днів потому президент РФ Володимир Путін закликав бунтівників відкласти референдум.

Факт четвертий. Цей заклик пролунав після переговорів Володимира Путіна з головою ОБСЄ, президентом Швейцарії Дідьє Буркхальтером. Пропозиція Путіна перенести референдум стала сигналом до того, що «кримського сценарію» на сході України не буде, а війська РФ на допомогу бойовикам у Слов'янську не прийдуть. На думку ватажків бойовиків, а конкретно Ігоря Гіркіна, тим самим президент РФ «зрадив» російських «добровольців», які прийшли на Донбас.

Пропозиція Путіна перенести «референдум», скоріш за все, стала сигналом і для української сторони про те, що РФ поки не втручатиметься в події на Донбасі й можна спробувати знищити банду Гіркіна силовим шляхом.

Факт п'ятий. Як уже було сказано вище, бої за Слов'янськ, фактично, розпочалися в квітні 2014 року. Але протягом квітня, травня й червня, українська армія не робила рішучого штурму міста, намагаючись зберегти життя громадян, інфраструктуру, а також накопичуючи сили. Нарешті, в червні в Міноборони дійшли висновку, що сил зібрано достатньо. Угруповання сил АТО становило близько 40 тисяч осіб. Майже стільки ж було на той час у бойовиків. Але ЗСУ були краще організовані й, попри допомогу, яка надходила бойовикам із Росії, набагато краще озброєні.

Факт шостий. Рішучий наступ на Слов'янськ розпочався 1 липня 2014 року, а 5 липня місто було звільнене, що стало першим великим успіхом української армії на цій війні.

Факт сьомий. Символом цього успіху став український прапор, піднятий над будівлею міськадміністрації групою наших бійців. Серед них був військовий журналіст, полковник Влад Волошин, який перебував під Слов'янськом від самого початку бойових дій. Зараз полковник Волошин вийшов на заслужений відпочинок.

Факт восьмий. Перемога в Слов'янську, втім, виявилася неповною, загін бойовиків під проводом Гіркіна, встиг вирватися з міста й відступив до Донецька. На сьогодні досі немає розуміння, чому українська армія не знищила колону терористів на марші. Одна з версій – бойовики при відході прикривалися жінками й дітьми.

Факт дев'ятий. Відхід Гіркіна до Донецька мав далекосяжні наслідки. Війна продовжилася, поширившись практично на всю територію Донецької та Луганської областей. Дії української армії проти бойовиків були цілком успішними. Справа неухильно наближалася до придушення заколоту, але наприкінці серпня 2014 року на територію України вторглися регулярні частини російської армії під виглядом «добровольців» і «відпускників». Зазнавши великої невдачі під Іловайськом, ЗСУ зайняли оборону. Позиційна війна, фактично, триває досі.

Факт десятий. Доля багатьох одіозних ватажків бойовиків, які взяли участь у подіях під Слов'янськом і в бойових діях 2014 року склалася сумно. Більшість із них були ліквідовані. Ця доля спіткала Олександра Бєднова, Олексія Мозгового, Павла Дрьомова, Арсенія Павлова («Моторола») та Михайла Толстих («Гіві»). Був убитий також ватажок «ДНР» Олександр Захарченко. Зміщений із посади «керівника» «ЛНР» Ігор Плотницький. Що ж стосується Ігоря Гіркіна, то він займається суспільно-політичною діяльністю в Росії, нещадно критикуючи Путіна за «зраду» в 2014 році й узагалі беззубу, на думку Гіркіна, політику в Україні. Колишній ватажок терористів Слов'янська переконаний, що саме через цю політику «повстання» на Донбасі в 2014 році зазнало поразки.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»

ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ

та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»
Поділитися: