П'ять років після початку революції: чи збулися обіцянки політиків

Читать на русском

Рівно п'ять років тому в Україні почався Євромайдан. Тоді зі сцени від політиків звучало багато обіцяно. Що встигли виконати, розбиралося Слово і Діло.

У 2013 році Україна здавалося б повним ходом йшла до Європи – уряд готувався до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Але за кілька днів до саміту Східного партнерства Кабінет міністрів оголосив про те, що підписання євроінтеграційного документа відкладається, натомість країну фактично розгорнули в бік Митного союзу з Росією. В результаті рівно п'ять років тому, 21 листопада, в Києві після закликів взяти «чай і гарний настрій» зібрався мітинг, який пізніше переріс у Революцію Гідності.

Під час революції загинули понад сто людей, тисячі були поранені, в Україні змінилася влада, тодішній президент Віктор Янукович втік із країни. Досі точаться судові процеси, пов'язані з вбивствами на Майдані, а винні в злочинах не знайдені. При цьому Україна все-таки уклала Угоду про асоціацію з ЄС і змушена протистояти Росії в боротьбі за свої території.

На Євромайдані, коли туди підтягнулися політики, прозвучало багато заяв і обіцянок, в тому числі голослівних і популістських. Головним чином українцям обіцяли євроінтеграцію та «хороше життя» (високі зарплати, пенсії, реформи). Якщо з євроінтеграцією все зрозуміло, то про якісні зміни життя населення можна сперечатися довго. «Слово і Діло» сьогодні розбиралося, що п'ять років тому обіцяли політики й що з цього виконали.

Обіцяли повне оновлення влади

Однією з головних вимог активістів на початку протестів був імпічмент президента Віктора Януковича та відставка уряду Миколи Азарова. Це одна з небагатьох умов, яка була виконана: Азаров і Кабінет міністрів пішли у відставку 28 січня, сам Янукович відсторонений від посади 22 лютого 2014 року.

Після початку протестів усунення режиму Януковича, відставка Азарова, дострокові президентські та парламентські вибори і, як наслідок, обрання легітимної влади декларувалися основними завданнями опозиції. Їх зокрема, 30 листопада, озвучив Віталій Кличко, який тоді був народним депутатом. Дострокові вибори президента відбулися в травні 2014 року, перемогу на них здобув Петро Порошенко. А восени був обраний новий парламент.

Арсеній Яценюк (тоді голова фракції «Батьківщини») в грудні 2013 року зобов'язався виконати петицію, яку підписали представники культурної еліти України. Серед її пунктів – ухвалення закону про люстрацію в судах, правоохоронних та силових структурах. Ця обіцянка була виконана – 14 серпня 2014 року парламент схвалив відповідний закон. Але говорити про те, що очищення влади відбулося, не можна.

У січні 2014-го Яценюк пообіцяв ліквідувати спецпідрозділу української поліції, йшлося про «Беркут», «Грифон», «Сокіл» та інших. Наказ про ліквідацію «Беркута» в. о. міністра внутрішніх справ Арсен Аваков підписав 25 лютого, а через рік Верховна Рада ухвалила зміни до закону, згідно з якими передбачається ліквідація спеціальних спецпідрозділів і створення на їх основі універсального спецпризначення.

Аваков також обіцяв, що в новий керівний склад Міністерства внутрішніх справ увійдуть представники «Правого сектору» та «Самооборони Майдану». Але свого слова міністр не дотримав, на керівні посади МВС представники цих об'єднань не призначалися.

Наприкінці лютого, коли Янукович втік, у Раді почали обговорювати, як країна житиме далі. Ось що, наприклад, на пленарному засіданні говорив Олег Тягнибок: «Дуже важлива й правильна прозвучала думка про те, що наші рішення зараз у парламенті мають бути консенсусними. Ми маємо спільно – як представники опозиції, так і представники вчорашньої влади – голосувати однаково. Мета: ми не маємо права допустити розколу держави, ми з вами тут усі державники, ми всі маємо усвідомлювати, що є ті, хто зацікавлений у розчленуванні України. Наше завдання, щоб Україна залишилася територіально цілісною». Тягнибок також говорив про важливість затвердити новий склад Центральної виборчої комісії й розпочати процес судової реформи.

Виконання цих пунктів трохи затягнулося: склад ЦВК парламент відновив лише цієї осені після довгих консультацій та обговорень, а судову реформу запустили минулого року.

Політичні сили після закінчення революції декларували, що все робитимуть «по-новому», зокрема, ухвалюватимуть усі закони, суворо дотримуючись регламенту. «Наша фракція не дозволить того, щоб парламент через революційну доцільність перетворювався на орган, який ухвалює непродумані антирегламентні рішення. Ми будемо голосувати лише за те, що пройшло відповідну процедуру, все комітети пройшло та інше. І ми вважаємо, що це те, за що сьогодні й стояв Майдан, і чого від нас вимагає суспільство», – заявляла Ірина Геращенко, яка тоді була членом фракції УДАР.

Через деякий час після революції ці заяви трохи забулися. Наприклад, буквально влітку 2014 року Верховна Рада позбавила недоторканності депутата Олега Царьова з порушенням процедури (постанова була подана й ухвалена в один і той же день). Зараз же в парламенті нерідко «кнопкодавлять» або прогулюють засідання.

Обіцяли зміни до Конституції

На початку президентства Віктора Януковича була скасована конституційна реформа 2004 року й повернена Конституція в редакції 1996 року. За нею, зокрема, термін повноважень Ради становив чотири роки, а президента – п'ять (за редакцією 2004 року обидва органи працюють п'ять років), формальну коаліцію створювати не потрібно, в президента більше можливостей контролювати силовиків.

На початку листопада Рада Майдану висунула однією з умов негайне повернення України до Конституції 2004 року, опозиція цю вимогу підтримала. Арсен Аваков у лютому підтвердив, що вибори президента та парламенту відбудуться лише після повернення Основного закону у варіанті 2004 року. Ту Конституцію Верховна Рада повернула 21 лютого.

Під час одного з виступів на Майдані Яценюк говорив узагалі про нову Конституцію, «яка має бути Конституцією 45 мільйонів громадян, де парламент має представляти волю українського народу, де президент не має бути царем, а український народ має отримати право відправляти такого президента у відставку». Перед виборами 2014 року багато народних депутатів включили до своїх програм обіцянки запровадити народне вето та народну законодавчу ініціативу. Це передбачало внесення змін до Конституції, але ніхто цих обіцянок поки не виконав.

Обіцяли євроінтеграцію та європейський рівень життя

Зрив підписання Угоди про асоціацію з ЄС – одна з перших причин Євромайдану й одна з головних вимог до влади. Через місяць після початку протестів Петро Порошенко заявив, що Україна підпише угоду: «Завтра я поїду до Брюсселя, й у мене буде зустріч із президентом Євросоюзу. Україна буде в Європі, Україна підпише Угоду про асоціацію».

Політична частина СА була підписана в Брюсселі 21 березня 2014 року, а економічна – 27 червня, коли президентом уже був Порошенко. Набула чинності угода 1 вересня минулого року, тож Порошенко свою обіцянку виконав.

Природно, що за обіцянками про європейську інтеграцію України слідували запевнення, що й рівень життя населення буде як в Європі. «Втілити європейські стандарти, дійсно стати європейцями, а це значить: гарантована робота та нормальна зарплата, нормальна пенсія, нормальна стипендія, рівні умови, конкурентна економіка, дати можливість малому й середньому бізнесу працювати», – розповідав Віталій Кличко.

З європейським рівнем життя, звичайно, можна посперечатися. Ціни в Україні з 2014 року зросли буквально на все, починаючи від базових продуктів харчування й закінчуючи житлово-комунальними послугами. Буквально з 1 листопада цього року піднялася на 23% ціна на газ для населення, курс долара зріс майже до 28 гривень. З іншого боку, зростає мінімальна зарплата, наступного року її розмір може скласти 4 тисячі 173 гривні, проведена пенсійна реформа, відбувається реформа охорони здоров'я, якою, щоправда, не всі задоволені.

«Наша мета, всіх українців – змінити правила гри, перезавантажити владу, не лише змінити обличчя, а щоб влада працювала за зрозумілими правилами. Щоб міліція захищала людей, інвестори були впевнені в Україні. Українці, що працюють на землі, знали, що отримають прибуток, щоб молоді люди знали, що отримають освіту, а потім гарантоване робоче місце. Це означає європейські стандарти життя, це наша мета. Це ми маємо реалізувати. Це наше завдання», – обіцяв Кличко. Поки більшість цих слів для українців так і залишається нереалізованими обіцянками.

Олександра Худякова, спеціально для «Слова і Діла»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...
Загрузка...