Що може очікувати кандидатів у президенти України в 2019 році

Читать на русском
Віктор Небоженкополітолог

Президентські вибори – це не просто гра політичних сил і легітимація групи влади, що перемогла. Це не просто викид пари, народного невдоволення та імітація демократії.

Таку думку на своїй сторінці в Facebook висловив директор соціологічної служби «Український барометр», політолог Віктор Небоженко, передає «Слово і Діло».

Президентські вибори – перш за все одна з найгостріших форм публічної конкуренції різних політичних сил за владу, власність і майбутнє країни, констатував політолог.

Але кандидати в президенти на виборах 2019 року – це ще не політична сила, яка може щось змінити на краще або гірше в Україні, уточнив він.

«Хто зараз із наших численних кандидатів у президенти може представляти надію для одних та загрозу для інших і в підсумку може стати об'єктом підвищеної суспільної уваги, інтересу й політичного тяжіння, стати політичною силою?», – зазначив експерт.

Без усього цього будь-який переможець президентських перегонів у березні 2019 року не зможе стати лідером та епіцентром соціально-політичної мобілізації країни, додав він.

«Ми спеціально не вказуємо на натовп віртуальних кандидатів-екзополітиків (спортсмени, співаки, коміки, пророки, авантюристи, релігійні харизмати, просто люди з важкою долею тощо), які перетворюють виборчу кампанію на політичне шоу, політичне «Поле чудес», де слово або теза-слоган видається за політичну програму або обіцянку перед виборцями», – пояснив політолог.

За його словами, кандидатам-екзополітикам не потрібна реальна політична сила, вона лише заважає їм грати в політику на виборах, заважає реалізації стратегії спокушання, розваги та обману виборців.

Якщо політик перемагає на виборах, але не має опори на реальну політичну силу, то він об'єктивно не може виконати свої обіцянки перед електоратом щодо боротьби з корупцією, проведення реформ або перемоги над ворогом.

Такий президент-початківець швидко перетвориться на об'єкт боротьби між олігархами й бюрократією, як це сталося з Ющенком та Порошенком, акцентував він.

Будь-який переможець президентських перегонів, незважаючи на політичну вдачу, легко може стати жертвою політичних інтриг, якщо він ні на кого не спирається, нікому не довіряє й не має мужності реформувати країну, підкреслив політолог.

«Молодий» президент зразка 2019 року без опори на реальну політичну силу, не маючи зв'язку з народом, беззахисний перед тиском геополітичних гравців. Він приречений повторювати неефективну стратегію колобка «я від бабусі пішов, я від дідуся пішов». У підсумку ним не буде задоволене ані українське суспільство, ані Захід, ані Росія», – наголосив експерт.

Або такий «слаборозвинений президент» просто займатиметься збагаченням і перетвориться на найбезвідповідальнішого популіста й демагога, здатного обдурити кого завгодно, щоб отримати або зберегти владу, додав він.

Топ-20 політиків, яких українці обрали би президентом протягом останніх двох роківМи вивчали, як змінювалася електоральна підтримка більш ніж двох десятків політиків, що могли б стати президентом, порівнявши дані 14 досліджень двох соціологічних компаній.

«У такому разі запеклість президентських виборів 2019 року, а також сильні й гострі очікування українських виборців не відповідатимуть реальним можливостям і результатам політики нового президента», – резюмував Віктор Небоженко.

«Слово і Діло» пропонує дізнатися, чи знаєте ви обіцянки тих, хто збирається йти в президенти.

Топ-20 політиків, яких українці обрали б президентом протягом останніх двох років, – за посиланням.

Скільки обіцянок президента залишаються невиконаними – на інфографіці.

Хочете обговорити матеріал? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...
Загрузка...