Кандидати в депутати, міністри й чинні народні обранці настільки часто обіцяють речі, які суперечать чинній Конституції, що вносити зміни до Основного закону України їм довелося б щодня. Показуємо, які пункти Конституції змінилися б, якби політикам було властиво виконувати власні обіцянки.
Обіцянку надати російській мові статус другої державної в Україні Сергій Ківалов давав у своїй передвиборчій програмі 2012 року. Депутат також хотів створити умови для використання російської мови в освіті, культурі та науці, відродити російськомовні загальноосвітні школи, забезпечити можливість отримання освіти російською мовою на всіх рівнях. У 2014 році Ківалов навіть вніс до Верховної Ради відповідний законопроект, але далі комітету він не пішов, і нардеп свою обіцянку провалив.
Аналогічну обіцянку давав уже колишній народний депутат від Комуністичної партії Петро Симоненко. Але, на відміну від Ківалова, він нічого не зробив, щоб її якось втілити в життя.
«Членство в Альянсі – це наша стратегічна мета. І найближчим часом я планую ініціювати внесення змін до Конституції для того, щоб зробити цей процес невідворотним, вказавши в Конституції стратегічну мету розвитку держави – членство в Європейському Союзі та членство в Північноатлантичному альянсі», – пообіцяв у березні президент Петро Порошенко. Поки жодних змін він не ініціював.
Ідею закріплення в Конституції положення щодо курсу України на вступ до НАТО раніше обіцяв підтримати спікер парламенту Андрій Парубій. Тож принаймні один союзник у Порошенка точно є.
Не лише Анатолій Євлахов, а й інші народні обранці, наприклад, Микола Люшняк, Григорій Тіміш, Вадим Кривохатько, в передвиборчій програмі обіцяли запровадити народну законодавчу ініціативу.
Однак ніхто з них не наважився внести до Верховної Ради таку законодавчу ініціативу. Зате це зробив Павло Різаненко, 29 вересня 2016 року він вніс до Ради проект закону «Про внесення змін до регламенту Верховної Ради України про народної законодавчої ініціативи».
Нардеп Віктор Кривенко обіцяв наполягати на впровадженні змін до Конституції України про право народу на повстання ще в листопаді 2016 року. «Ніхто мирним шляхом владу віддавати не буде. Тому ми зараз вносимо зміни до програму «Народного руху» й будемо вимагати, внесемо до Конституції право народу на повстання. Так, як це було в Конституції Франції майже 200 років тому», – заявив депутат.
Минуло майже два роки, але депутат поки законодавчу ініціативу не вніс.
Зараз право вето в Україні має лише президент. Але Григорій Тіміш хотів би, щоб така можливість була й у звичайних українців. Обіцянка зафіксована в передвиборчій програмі, але депутат її провалив. Аналогічну обіцянку не виконав також Костянтин Іщейкін.
Ще раніше народне вето хотів запровадити Руслан Сольвар. «Громадяни на референдумі матимуть можливість ухвалювати рішення про скасування рішення, ухваленого органами влади й місцевого самоврядування, та відправляти у відставку голову місцевої держадміністрації, керівника податкової міліції, прокурора, суддю», – йшлося в його програмі 2012 року. Але, як і його колеги, Сольвар вирішив не давати українцям такої можливості.
Лідер Радикальної партії минулого року заявив, що хоче доповнити статтю 41 Конституції пунктом про те, що «основою аграрного устрою України є фермерське господарство». «Візьміть нашу Конституцію і побачите, що в ній немає жодної згадки про селянина і фермера. Я вважаю, що це нонсенс: Україна, яка годує половину Європи й половину світу, минулого року ми зібрали більш ніж 60 мільйонів тонн зернових, більш ніж 40 мільйонів тонн зернових вивезли, і в українській, найкращій Конституції немає згадки про фермерів. Тому потрібно закріпити це на рівні Конституції, щоб державна політика була відповідно до того, що фермери є власниками землі», – розповів Ляшко.
«Радикали» внесли до парламенту обіцяний законопроект, він зараз перебуває на розгляді комітету.
Ляшко також не подобається кількість депутатів у Верховній Раді. Він обіцяв, що коли стане президентом, до Конституції будуть внесені зміни й кількість нардепів скоротять до 250. Ще раніше лідер РПЛ хотів заборонити обиратися в парламент більш ніж на два скликання й пенсіонерам. Але з цією обіцянкою Ляшко не впорався.
Не лише він незадоволений кількість народних депутатів, відповідні зміни до Конституції хотів внести Олександр Кірш. Але і він цю обіцянку провалив, відповідну ініціативу не вніс, пояснивши це тим, що зміни до Конституції повинні підтримати не менш ніж 300 депутатів, але зараз такої кількості голосів немає.
Обіцянку зняти депутатську недоторканність не давав лише ледачий. У 2015 році таке запевнення дав сам президент України Петро Порошенко. «Я демократичний президент, у нас не буде жодних політичних переслідувань, але каста недоторканних буде ліквідована», – заявив він. Глава держави навіть вніс відповідний законопроект, який Конституційний суд визнав конституційним.
Аналогічну обіцянку давали, зокрема, Олег Ляшко, Юрій Луценко та Юлія Тимошенко.
Відповідний механізм хотів розробити Борис Козир. Також таку обіцянку давав Сергій Каплін, але обидва депутата свого слова не дотримали.
Вадим Рабінович пішов і ще далі і в 2016 році обіцяв ініціювати законопроект про право відкликання представників всіх гілок державної влади. «Тоді ми отримаємо хоч мінімальні можливості впливати на таку владу», – зазначив він. Очевидно, відчути вплив на собі нардеп не захотів, і тому законопроект не вніс.
Андрій Іллєнко обіцяв надати громадянам право відкликати суддів шляхом референдуму. Але депутати від ВО «Свобода» не реєстрували ініціатив щодо відкликання суддів шляхом місцевого референдуму. Крім того, Рада ухвалила зміни до Конституції, які відповідний механізм не передбачають.
Лідер «Батьківщини» у своїй передвиборчій програмі пообіцяла, що судді місцевих судів будуть обиратися народом. У 2016 році парламент ухвалив законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», згідно з яким призначення на посаду судді здійснюватиметься президентом за поданням Вищої ради правосуддя. Звільняти суддів або переводити до іншого суду також буде ВСП. Тимошенко утрималася під час голосування за документ.
Жодної ініціативи депутата не зареєструвала, щоб виконати свою обіцянку. Прості українці, як і раніше, до обрання суддів стосунку не мають.
Олег Ляшко в 2015 році обіцяв зареєструвати законопроект про ліквідацію Конституційного суду України. «Вважаю, що дискредитований Конституційний суд не має права на існування в демократичній Україні й має бути ліквідований», – заявив лідер «радикалів». Натомість він пропонував створити в складі Верховного суду Конституційну палату.
Але слова Ляшко залишилися тільки словами, жодного відповідного законопроекту він не вніс.
Олександра Худякова, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»