Перш за все: абсолютно несправедливо намагатися ставити знак рівності між каталонським референдумом і тим трагічним фарсом, який відбувся в березні 2014 року в Криму, а за 2 місяці - на Донбасі. А саме цим займалися всі вихідні численні «експерти» в українському сегменті соцмереж.
По-перше, за спиною каталонців не стоїть потужний ворог Іспанії, який бажає її знищення як держави. По-друге, каталонці зовсім не мріють почати безкарно вбивати іспанців та «віджимати» їхнє майно в Каталонії. Каталонці хіба що могли б перефразувати гасло донецьких сепаратистів і заявити, що «Каталонія годує Іспанію», та тільки вони, на відміну від східноукраїнських «колег», можуть це легко довести на цифрах.
Б'є - значить любить?
Результати: проголосувати на «референдумі» в Каталонії змогли трохи більш ніж 40 відсотків громадян, з яких 90 відсотків висловилися за незалежність провінції від Іспанії. З понад двох тисяч ділянок для голосування вірні Мадриду силовики змогли заблокувати роботу лише кількох десятків - у більшості з них каталонці ночували ще з п'ятниці якраз для того, щоб забезпечити їх роботу (в основному це були школи). Повідомляється про трьох загиблих (але поки без подробиць), понад 1000 постраждалих (здебільшого – легко) в результаті протистояння з федеральною поліцією і Нацгвардією, тоді як місцева поліція була «з народом» і не виконувала накази з Мадрида. Власне, саме жорстка протидія іспанської поліції спробі каталонців провести референдум якраз і стимулювала таку високу явку й такий результат. Тут доречно буде згадати, що на «Марш мільйонів» 1 грудня 2013 року вийшла величезна кількість українців саме внаслідок жорстокого розгону Євромайдану, тоді як до цього інтерес до студентської акції на чолі з тоді ще журналістами був украй низьким.
Влада Каталонії хоче ухвалити рішення про незалежність в односторонньому порядкуЗаступник голови уряду Каталонії Оріол Жункерас заявив, що каталонський парламент буде в односторонньому порядку приймати рішення про незалежність.
Те, що відбувається в іспанській провінції Каталонія, правильніше було би порівнювати зі спробою одного з подружжя піти із сім'ї без згоди другого. Вчорашній референдум - це «биття посуду» з боку «дружини» Барселони і «домостроївські стусани» від «чоловіка» Мадрида. Дуже важливо відзначити: в Каталонії немає громадянського протистояння за національною ознакою й навіть за принципом «за» або «проти» незалежності Каталонії. Все протистояння зводиться до політичних розборок між центральним і місцевим урядами. Приклад тому - заява мера Барселони Ади Колау, мовляв, глава уряду Іспанії навіть не спробував вступити в переговори з каталонцями, а це винятково в його компетенції. Вся історія з референдумом дуже схожа на спробу Барселони змусити Мадрид бути щедрішим й уважнішим до Каталонії. Дипломат та експерт Олексій Куроп’ятник пише: «Референдум 1 жовтня 2017 року – це остання спроба каталонських сепаратистів не так виграти референдум (реалістично вони на це не сподівалися), як виторгувати у центральної влади більше повноважень для автономії, які були втрачені після 2010 року».
Самовизначення або гаманець!
Найбагатша провінція на північному сході Іспанії, Каталонія втратила незалежність 303 роки тому й лише 38 років тому отримала автономію - після смерті диктатора Франко, вже за реставрованої ним же монархії. До речі, двоє із семи творців іспанської Конституції були каталонцями, а при ратифікації документа в Каталонії він отримав підтримку 90% громадян. Офіційно уряд Каталонії заявляє про плани проголосити тепер незалежність за результатами обов'язкового референдуму, тоді як невдалий плебісцит 2014 року отримав лише статус опитування громадської думки. Але фактично йдеться, скоріш за все, про посилення прав автономії в складі Іспанії й перш за все - в економічних питаннях. Каталонія «дарує» центральному бюджету 16 мільярдів євро на рік; при 16% від населення країни ця провінція виробляє 25% ВВП Іспанії. Але в Барселоні пам'ятають і про те, що 90% виробленої ними продукції реалізується саме в Іспанії - втратити такий ринок дорівнює економічній смерті. І розуміють, що без згоди Мадрида (а її не буде ні за що) Брюссель навіть не почне обговорювати з Барселоною перспективи вступу Каталонії до ЄС, просто не визнаючи її незалежність від Іспанії.
Однак ставки напередодні початку неминучих переговорів підняли до максимуму обидві сторони: у відповідь на незаконний референдум багато сотень чиновників і навіть мерів каталонських міст виявилися фігурантами кримінальних справ, а то й узагалі були заарештовані. В кишені в прем'єр-міністра Іспанії рішення Конституційного суду про незаконність референдуму, а у каталонського лідера Карлеса Пучдемона - результати самовизначення народу Каталонії, право на яке гарантоване міжнародними документами, головний з яких - Статут ООН. Щоправда, експерти нагадують: колишній генсек ООН Пан Гі Мун заявив, що випадок Каталонії не підпадає під право на самовизначення, яке декларується в ООН, оскільки не підпадає під деколонізацію або відділення від недемократичних режимів, які не поважають верховенство права. Загалом, протиборчі одна з одною влади Каталонії та Іспанії змогли спільними зусиллями розгойдати каталонців і отримати результат, який тепер обов'язково посадить їх за стіл переговорів. Каталонці ж не терористи і діяли хай і незаконно, але не вдаючись до насильства, а лише захищаючись від іспанських силовиків. Але не можна вважати, що за спинами іспанського та каталонського урядів зовсім ніхто не стоїть.
Привид сепаратизму ботить Європою
Згідно з останніми соцопитуваннями напередодні референдуму, лише 41% жителів Каталонії висловилися за незалежність, тоді як 49% - проти. Здавалося б: центральному уряду не варто турбуватися, якраз силова протидія референдуму й призвела до озвучених на початку статті результатів. Але Мадрид просто не мав права ігнорувати сепаратистське дійство в Каталонії. Хоча б тому, що за тим, що відбувалося там, уважно стежили інші волелюбні провінції Іспанії: Країна Басків, Наварра, Галісія та Андалусія. Якби королівство «проковтнуло» каталонський референдум, то негайно відбувся б «парад суверенітетів» інших провінцій. Крім того, пасивності іспанському уряду не пробачили б європейські лідери. Адже мало того, що цілі країни вже «відвалюються» від Євросоюзу (Велика Британія), так ще й у багатьох європейських державах є провінції, що марять відокремленням.
Мер Барселони вимагає відставки прем'єра ІспаніїМер Барселони Ада Колау заявила 1 жовтня що прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой повинен покинути свій пост.
Політолог Олена Галкіна зазначає, що при очевидному зростанні популярності ідей відділення регіонів від країн ЄС сепаратисти, проте, планують після здобуття незалежності залишатися в Євросоюзі. Експерт дає цій тенденції таке пояснення: «ЄС визріває як нова політична нація (це добре було видно на останніх виборах у Франції), а для національного єднання дрібні регіони з домінуючою пан'європейською ідентичністю кращі за великі старі національні держави з тарганами типу Ле Пен або AfD. Та й загальні тренди Заходу на делегування дедалі більших повноважень місцевому самоврядуванню і на розширення елементів прямої демократії теж корелюють із цим концептом».
А ось за спинами деяких каталонських діячів чітко проглядаються «руки Кремля» та інші його частини. Ну, по-перше, представники Каталонії регулярно відвідують сепаратистські шабаші в Росії нарівні з делегатами від Каліфорнії, Техасу, Пуерто-Рико, Північної Ірландії, Італії, Лівану та інших держав. Росія активно підтримує різні рухи сецесіоністів (що бажають виходу їхніх територій зі складу держави) в США та Європі, оскільки посилення таких тенденцій послаблює цих суперників Росії на міжнародній арені. Москва, що втопила в крові в Чечні чимало симпатиків незалежності цієї кавказької республіки (разом із десятками тисяч своїх солдатів та цивільного населення) і в підсумку купила лояльність місцевих князьків, активно експортує сепаратистські ідеї за свої межі. Немає сенсу перераховувати всі приклади на території колишнього СРСР, де Москва підтримує жевріючі (або все ще палаючі - як на Донбасі) конфлікти на ґрунті сепаратизму. Зацікавленість Москви в цьому проявляється й у висловлюваннях її «консервів», що давно вибухнули - Джуліана Ассанжа та Едварда Сноудена, а також у діях численних кремлівських ботів. Звичайно ж, це прекрасно розуміють у Європі. Зокрема, іспанська газета El Pais пише: «Цифрові армії Кремля діють за одним шаблоном: забезпечують вірусну популярність гіпертрофованим або хибним повідомленням або новинам, щоб загострювати кризи й сіяти розбрат у США та Європі, що в підсумку є вигідним для Москви. Тому ці «партизани» використовують сайти, замасковані під серйозні газети; саме вони створюють або розміщують такі новини, які пізніше поширюються». Тож чим болючіше Москва буде тиснути на «сепаратистські мозолі» Європи і США, тим швидше там усвідомлять реальні проблеми Криму й Донбасу, а не будуть слухати фейки, створені в Москві. А в Каталонії все буде добре й Барселона буде, як і раніше, зустрічати мільйони туристів традиційним іспанським «Bienvenida!».
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»