Нещодавно «Слово і Діло» з’ясувало, що міністр екології і природних ресурсів Остап Семерак провалив одразу дві обіцянки щодо запуску на території зони відчуження ЧАЕС сонячної електростанції. Прикро, що такі невиконані обіцянки з’являються в людини, яка несе основну відповідальність за розвиток екологічно чистих джерел виробництва (в тому числі виробництва електроенергії). Йшлося про невелику сонячну електростанцію, про запуск якої Семерак говорив двічі: спочатку в квітні цього року він заявив, що вона запрацює влітку, а коли це саме літо прийшло – запевнив, що електростанція запрацює уже за місяць, тобто в липні поточного року. На жаль, ані до кінця липня, ані до завершення літа електростанція, що працювала б за рахунок сонячного тепла, в Чорнобильській зоні запущена так і не була. Останній дедлайн реалізації проекту, озвучений Мінприроди, – кінець 2017 року. Дуже «логічно», враховуючи скорочення світлового дня восени та взимку.
Тоді ж, у червні цього року, Семерак також пообіцяв до кінця 2017-го запустити в робочому режимі й другу сонячну електростанцію в 30-кілометровій зоні. Зважаючи на те, як він впорався з попередніми обіцянками, віриться в це слабко.
Власне, це й спонукало нас поцікавитися: а як ідуть справи з розвитком альтернативної енергетики в інших впливових політиків? Що вони обіцяють та що насправді роблять у цьому напрямку? За даними, зібраними аналітиками порталу, можна сказати: дуже й дуже мало.
Чимало говорив на цю тему віце-прем’єр Володимир Кістіон. Він, наприклад, обіцяв, що «Укренерго» в жовтні розробить схему розбудови електромережевої інфраструктури в зоні відчуження ЧАЕС, в рамках якої там з’явиться сонячна електростанція, проект якої буде розроблений до кінця 2017 року (з чого ми робимо висновок, що віце-прем’єр і профільний міністр, вочевидь, не координують свої плани). Поки що всі ці обіцянки мають статус «у процесі виконання».
Однак найбільше обіцянок з цього приводу роздають представники місцевої влади. Відкрити по сонячній електростанції в чотирьох районах Дніпропетровської області пообіцяв місцевий губернатор Валентин Резніченко. Якщо голова ОДА дотримає слова, то такі альтернативні станції до 2019 року з’являться в Нікопольскому, Широківському, Криворізькому та Софіївському районах.
Ще більш грандіозні плани в голови Житомирської обласної адміністрації: Ігор Гундич у серпні заявив, що до кінця 2017 року в регіоні з’являться цілих 30 сонячних електростанцій. Правду кажучи, ми вже не можемо дочекатися кінця року, адже якщо вірити українським можновладцям, наприкінці осені-на початку зими нас чекає справжній бум альтернативної енергетики.
Мер Львова Андрій Садовий ще в 2015 році озвучив плани встановити на частині комунальних споруд міста сонячні колектори. Ну хоч тут термін не до кінця поточного року: за задумом львівського градоначальника, це має відбутися до 2020-го. Також «Слово і Діло» минулого року зафіксувало обіцянку голови Львівської обласної адміністрації Олега Синютки протягом року збудувати в регіоні вітроелектростанцію на 6 турбін. Згодом він уточнив свої наміри, сказавши, що планує запустити 3 вітрові, 2 сонячні електричні станції, 100 дахових сонячних електростанцій малої потужності та малу гідроелектростанцію. Коли? Знову ж таки, в 2017 році.
А тепер найголовніше. Поки що жодна із зафіксованих «Словом і Ділом» обіцянок щодо розвитку альтернативної енергетики, яку дали політики, що й досі залишаються при владі, ще не була виконана. Висновки робіть самі.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»