Попри обіцянку оперативно подати до Верховної ради список прізвищ народних депутатів, які підозрюються в державній зраді, Юрій Луценко не зробив цього навіть через півроку.
Саме стільки часу минуло з моменту, коли «Слово і Діло» зареєструвало відповідну обіцянку генерального прокурора.
2 вересня 2016 року він заявив: «Я планую внести на розгляд Верховної Ради інші подання про притягнення до відповідальності за підозрою у державній зраді інших діячів, в тому числі тих, хто має депутатські звання». Також Луценко додав, що це питання «довго відтягувати не збирається».
Однак на ділі все виявилося геть не так швидко, як запевняв очільник Генпрокуратури. 3 листопада він справді вніс до парламенту подання щодо позбавлення недоторканності народного депутата Вадима Новинського – правда, не за статтею «державна зрада», а за підозрою в тиску на покійного митрополита УПЦ (МП) Володимира. Парламент навіть зняв імунітет із Новинського, однак «Опоблок» убезпечив свого представника, зробивши його членом делегації України в ПАРЄ.
Варто наголосити, що у своїй обіцянці Луценко говорив про кілька подань на зняття недоторканності, при чому, саме за підозрою в державній зраді. Протягом шести останніх місяців в апараті Верховної Ради відповідних звернень з боку Генеральної прокуратури України не реєстрували.
Отже, обіцянка Юрія Луценка отримує статус «не виконано». Його рівень відповідальності, відповідно до даних моніторингу «Слова і Діла», сягає всього 35%.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»