Про неправильну хунту. Колонка Віктора Трегубова

Читать на русском
Віктор Трегубовжурналіст, блогер

Найдивовижніше в «кривавому київському режимі» – те, що навіть на третій рік багато хто примудряється його не помічати. Байдуже до тих, хто робить вигляд, що Майдану не було, ми вже майже звикли. Складніше звикнути до тих, хто поводиться так, ніби він програв.

22 січня в Києві відзначали роковини перших убивств на Майдані. Три роки тому в лісі під Києвом до смерті забили Юрія Вербицького, в центрі застрелили Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, а Романа Сеника – смертельно поранили.

Точнісінько цього ж дня в запорізькому боксерському клубі «Бойові рукавички» за сприяння місцевого священства УПЦ Московського патріархату й організації ветеранів МВС відбувся турнір із боксу. На честь місцевого «беркутівця» Сергія Цвігуна, який загинув на Майдані 19 лютого 2014 року, тобто в дні розстрілу Небесної Сотні.

Далі – вибачте, буде довга цитата з одного з місцевих сайтів.

«Оргкомітет змагання очолив голова правління Ради ветеранів спецпідрозділу «Беркут» у Запорізькій області Олександр Курников. Почесними гостями заходу стали духовний наставник «Беркута», керівник громадської організації «Союз православний «Радомир» отець Костянтин Колодко, мати Сергія Цвігуна Тетяна Цвігун, багаторазова чемпіонка світу з гирьового спорту Любов Черепаха. Члени оргкомітету виступили на відкритті заходу зі словами підтримки ветеранам спецпідрозділу. Отець Костянтин подякував ветеранам «Беркута» за те, що вони, виконуючи свій обов'язок, стояли на Майдані до кінця й, незважаючи ні на що, залишилися люблячими свій народ і Батьківщину людьми. Батюшка пом'янув усіх загиблих під час київських заворушень бійців і побажав мирного неба над головою. Командир запорізького «Беркута» Ілля Григорьєв зазначив, що кожен, хто служив у цьому спецпідрозділі, беззавітно відданий своїй справі. На довгі роки міцна дружба згуртувала тих, хто пройшов Майдан та інші складні події нашої історії. Ще один командир запорізького «Беркута», Юрій Калмиков, запевнив гостей турніру, що підрозділ можна перейменувати, але суть його залишиться незмінною. Він попросив не забувати про ідеї, заради яких створювалося підрозділ. Із цими словами командири вручили учасникам турніру плакат із фотографіями загиблих на Майдані бійців і картину із зображенням символіки «Беркута», написану співробітником підрозділу, що наразі перебуває в СІЗО ... Голова Ради ветеранів «Беркута» Олександр Курников нагадав про невиконані обіцянки чиновників назвати на честь Сергія Цвігуна вулицю та школу».

Ось такі дивовижні новини з паралельних світів. Характерно, що до свята славослів'я на адресу «Беркута» приєднався й заступник голови Нацполіції Запоріжжя Андрій Долинний, а з ним і багато чинних поліцейських.

Насправді, вже не чинних. Цей випадок став рідкісним прикладом швидких висновків: уже 23 січня заступник міністра внутрішніх справ Олексій Тахтай заявив, що всі ці поліцейські, включаючи Долинного, звільнені.

Розігнали? Добре. Оперативність реакції тішить. Це саме те, чого ми чекаємо від усіх відомств, у першу чергу силових: вміння визнавати та швидко виправляти власні помилки.

Але є в цій історії сумний симптом.

Почнемо з того, що це був другий турнір. Тобто попередній пройшов рік тому й ніхто не помітив, не поскаржився, не заперечив. Природно, що до другого учасники посміливішали, почали ляпати язиками вже зовсім без гальм, за що й поплатилися. Історія потрапила до медіа (за іронією долі – проросійських і просепаратистських), просочилася до соцмереж, вийшла на рівень країни й керівництво МВС уже змушене було зреагувати.

Погано вже те, що в головах учасників цього збіговиська від самого початку не вкладалася думка про те, що їм за це щось буде. Всі ж навколо свої.

Своє місто, в залі шановані люди – силовики, священики, місцеві діячі. Можна й розслабитися, вже нічого не буде, «ми тут, а ці майдануті десь далеко, й хрін що зроблять». Вони із серйозною міною скаржилися, що місцева влада досі не перейменувала вулицю на честь загиблого «беркутівця»! Тобто вони не те що не чекали від держави підступу – вони від неї чекали нагород!

Це означає, що ми досі не змогли донести до цих людей думку про те, що такі акції є небезпечними для свободи та кар'єри. Що не можна в сучасній Україні робити деякі речі. Що звеличувати «беркутівців» на роковини вбитих ними протестувальників, напевно, погана ідея. Що за фрази «назва змінюється, дух залишається» та «на таких прикладах ми будемо виховувати молоде покоління поліцейських» у контексті дій «Беркута» на Майдані керівництво точно не погладить по голові. Якщо не очевидно було цим, напевно, не очевидно й багатьом іншим таким громадянам в інших регіонах. Можливо, й багатьом силовикам.

У нас якась дуже неправильна кривава хунта.

Віктор Трегубов, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...