Днями міністр екології й природних ресурсів Остап Семерак повідомив, що 39 компаній, 13 із яких є міжнародними, подали заявки на будівництво в зоні Чорнобильської АЕС сонячних електростанцій. «Ми отримали запити від бізнесів, які зацікавлені в оренді землі для будівництва сонячних станцій. Ми не розраховуємо на прибуток від використання землі, а хочемо отримати зиск від інвестицій», – заявив Семерак, відзначивши, що в зоні відчуження можуть бути в кілька етапів збудовані сонячні станції потужністю 1 Гвт.
Власне, цей крок виглядає цілком логічним у контексті його обіцянки представити найближчим часом стратегію розвитку зони відчуження навколо Чорнобильскої АЕС (яку він дав ще минулоріч і яка має бути виконана до 1 лютого 2017 року). Міністр уже записав до свого активу завершення будівництва конфайнменту над 4-м енергоблоком ЧАЕС (хоча роботи виконувалися приватним підрядником і чиновник причетний до них досить опосередковано).
Як відомо, будівництво саркофагу, що убезпечив би Україну від можливого руйнування аварійного енергоблоку, мало розпочатися ще в 2007 році, однак постійно відкладалося через брак фінансування. На початку 2009 року Володимир Шандра, що тоді обіймав посаду міністра з питань надзвичайних ситуацій, пообіцяв, що проектні роботи з будівництва проекту «Укриття» завершаться влітку того ж року. За фактом, до кінця 2009 року проектна документація так і не була готова, а саме будівництво конфайнменту, яке мало початися того ж року, було відкладене ще на кілька років.
Однак монтаж нового укриття – це лише частина роботи. Під новим конфайментом залишиться «похованим» старе укриття, зведене ще 1986 року, яке також потрібно демонтувати, щоб зменшити ризик потрапляння в атмосферу радіоактивних відходів. Раніше демонтувати до 2022 року старий саркофаг над станцією після зведення нового укриття пообіцяв голова Держагентства з управління зоною відчуження Володимир Холоша.
Наразі у процесі виконання перебуває обіцянка Семерака захоронити в 2018 році ядерні матеріали аварійного енергоблоку, а от зобов’язання завершити в 2016 році будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива №2 вже провалене: міністр сам зізнався, що добудувати його вдасться в кращому разі в 2017-му.
Ще одним проблемним питанням залишається управління зоною відчуження, свої пропозиції щодо цього висловили вже ціла низка політиків та депутатів. У 2015 році тодішній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що Держагентство з управління зоною відчуження буде ліквідоване. Замість нього мав з’явитися державний концерн із роботи з ядерними матеріалами та радіологічний заповідник. Однак ця обіцянка канула в лету разом із прем’єрством Яценюка.
Щодо допомоги людям, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС або були її ліквідаторами, то такі обіцянки є чи не в кожного політика. Розглянемо лише деякі з них. До прикладу, нардеп Вячеслав Константіновський провалив обіцянку домогтися вирішення проблем «чорнобильців», яку він зафіксував у своїй передвиборчій програмі, а сам «забув» проголосувати за один із законопроектів щодо матеріальної підтримки постраждалих від катастрофи.
Обіцянки ж нардепів Сергія Шахова та Олександра Біловола щодо гарантованої матеріальної допомоги чорнобильцям, Петра Юрчишина – щодо підтримки законопроекту про соцзахист «чорнобильців» та запорізького мажоритарника Петра Сабашука – щодо будівництва 500 квартир у мікрорайоні «Південний» (у тому числі для постраждалих від аварії на ЧАЕС) поки що залишаються зі статусом «у процесі виконання».
Аліна Костюченко, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»