Зміни в українській армії зараз є найбільш відчутними для громадян. Зараз ЗСУ вже не є незрозумілим формуванням з невідомими цілями й здатні протистояти одній із найпотужніших і численних армій світу.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Нульовий рубіж української армії» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«І за боєздатністю, і за рівнем навченості, і за оснащенням нинішнє українське військо вже зовсім не те, що було в лютому-березні 2014 року. Але такому періоду своєрідного «ренесансу» передував тривалий період «напіврозпаду» армії, який ледь не призвів до втрати власної держави», – розмірковує Радчук.
«Будувати нову армію на початку 90-х років на уламках військової машини СРСР було нелегко. Самі військові були занадто заідеологізованими й мислили в тому ракурсі, що потрібно захищати кордони й цілісність держави, якої вже не було», – констатував він.
Крім того, додав експерт, «оборонка» України була тісно взаємопов'язана з іншими колишніми республіками СРСР, особливо з РФ.
Одним із ключових договорів була угода про неядерний статус України 1994 року. США, РФ і Великобританія натомість зобов'язалися поважати незалежність, суверенітет та наявні кордони України.
«У 1993 році Леонід Кравчук підписав указ «Про Воєнну доктрину України», що «має ґрунтуватися на результатах аналізу військово-політичної ситуації», – підкреслив експерт.
«Наприкінці 90-х і початку 2000-х років ЗСУ «на папері» постійно тренувалися, співпрацювали як з РФ, європейськими арміями, так і з НАТО. Але в реальному житті відбувався тотальний розпродаж і пограбування всього величезного масиву зброї та матеріальних цінностей», – вважає експерт.
Як Україна озброює свою армію – головні обіцянки політиків за два рокиЗіткнувшись з агресією, Україна виявилася вимушеною надолужувати згаяний час на переозброєння армії та створення нових видів зброї. «Слово і Діло» підготувало низку резонансних обіцянок, даних представниками українського політичного Олімпу щодо переозброєння Збройних сил України.
За його словами, протягом 2001-2010 років чисельність озброєння значно скоротилася: воно виходило з ладу, «списувалося», просто розпродавалося як металобрухт, було «законсервоване» або зникало в невідомому напрямку.
«Планувалося ще більше скорочення чисельності армії, робилася ставка на посилення ролі внутрішніх військ і розвитку спеціальних спецпідрозділів міліції. Восени 2013 року був скасований призов до лав Збройних сил, а самі вони переводилися на добровільно-контрактну основу. На додачу Янукович підписав «Харківські угоди», – нагадав Радчук.
Станом на 2013 рік ЗСУ перебували в жалюгідному стані.
«На службі в українському війську було 168 тисяч осіб, з яких лише 125 тисяч були військовими, а решта – цивільними співробітниками, військових навчань не було, а більшість обладнання було ще радянського зразка», – зазначив експерт.
«На момент російської агресії та втечі Януковича в Міноборони заявили, що здатними захистити суверенітет України в складі ЗСУ виявилися лише 6 тисяч військовослужбовців», – повідомив Радчук.
Зараз війна поступово дає українській владі розуміння того, що зупинити агресію РФ можуть не переговори, а лише сильна армія.
«Армія активно модернізується й відновлюється, хоча й не без корупційної складової в Міноброни. У 2015 році затверджена «Стратегія нацбезпеки України» з планами реформування оборони, інтеграцією до ЄС і НАТО. Наступного року для оновлення ЗСУ передбачено 5% ВВП, виробництво нового озброєння, підвищення соціальних пільг і забезпечення військових. Однією з головних цілей модернізації української армії є приведення її боєздатності до стандартів НАТО», – проаналізував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Нульовий рубіж української армії».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»