Нація без держави та смертна кара: чому руйнуються шанси на безвізовий режим для Туреччини?

Ілля Заводовськийполітолог - міжнародник

Курдський фактор гальмує перспективи надання безвізового режиму Туреччині.

Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів політолог-міжнародник Ілля Заводовський, аналізуючи невдоволення Анкари ставленням ЄС та ситуацію з отриманням безвізового режиму.

«ЄС уже був готовий надати Туреччині безвізовий режим і все йшло комплексно з проблемою біженців. Туреччина була в одному пакеті з Грузією та Україною. Позиція ЄС була нормальною, поки Ердоган не почав проводити жорсткий авторитаризм – допити, контроль, тисячі арештів. Зараз питання зависло. ЄС не може відкрити «безвіз» такій країні», – розмірковує Заводовський.

Дійсно, Туреччина чекала дуже довго, зауважив експерт, але конкретно на переговорну пряму щодо біженців вийшли близько року тому, й у цьому пакеті в якості політичної подяки ЄС мав надати Туреччині безвізовий режим.

Шляхи України, Грузії та Молдови в питанні безвізового режиму подібні. Для Туреччини це рішення є геополітичним.

Як пояснив експерт, 40% Туреччини – це нормальна світська країна. Але завдяки ісламському чиннику складається інша ситуація.

На його переконання, ключовий момент – це курдське питання, яке вже активізовано.

Ердоган звинуватив ЄС через візовий режим: ми 53 роки чекаємо під дверимаПрезидент Туреччини звинуватив ЄС в невиконанні обіцянок щодо надання безвізового режиму Анкарі.

«США тиснули на Туреччину за допомогою курдів, коли вони відходили до мусульманського фундаменталізму. Зараз курди вже воюють за свою незалежність. Поки що не на території Туреччини, але вже біля кордонів. Цей фактор уже не діє. Ісламські фундаменталісти почуваються вільно, у США менше засобів тиску, а результатом є нинішня ситуація в Анкарі», – проаналізував Ілля Заводовський.

Як відомо, після спроби держперевороту в Туреччині повідомили про намір повернути смертну кару. ЄС гостро відреагував на цю заяву й зараз ініціює санкції.

Своєю чергою, Ердоган не приховує невдоволення позицією ЄС, який 53 роки тримав «двері зачиненими».