Оновлення складу Центральної виборчої комісії – справжня притча во язицех української політики останніх років. Обрати новий склад ЦВК Верховна Рада мала ще до 1 червня 2014 року, проте це завдання виявилося не таким простим, як могло здатися на перший погляд: чи то політичної волі на зміну складу Центрвиборчкому не вистачало, чи то знов на носі був черговий виборчий процес, які в останні роки відбуваються нескінченною вервечкою одні за одними.
Як би там не було, частина складу ЦВК, яка мала піти на відпочинок ще перед парламентськими виборами 2014 року, не лише взяла участь у виборах Ради VIII скликання, але й потім провела довибори в Чернігові, місцеві вибори, а вчора – ще одні довибори народних депутатів у семи мажоритарних округах.
А між тим іще 10 квітня минулого року депутат від провладного «Народного фронту» Леонід Ємець запевняв, що місцеві вибори восени 2015 року проведе вже нова ЦВК, а представниця «БПП» Ірина Суслова (також до осені 2015 року) пообіцяла змінити керівний склад ЦВК. Її керівник, лідер президентської фракції Юрій Луценко також випромінював упевненість, коли обіцяв, що «БПП» подасть Порошенку власні кандидатури нових членів ЦВК одразу після тих самих місцевих виборів, а ще – коли стверджував, що Президент обов’язково їх підтримає. Як виявилося, в обох випадках це була лише гра на публіку.
Навіть потім, коли Президент таки вніс, із горем навпіл, бодай 11 із 12 необхідних кандидатур, невиконані обіцянки не скінчилися. Спочатку новий спікер Ради Андрій Парубій провалив зобов’язання невідкладно внести на розгляд депутатів питання призначення нових членів Центрвиборчкому, а потім і новоспечений голова «БПП» Ігор Гринів відзначився невиконаною обіцянкою про те, що ці самі кандидатури будуть внесені бодай до 20 травня. Щоправда, Парубій потім пояснив своє рішення не ставити на голосування це питання тим, що воно могло спричинити правову колізію, коли Рада звільнила би старий склад Центрвиборчкому та не призначила б новий.
Як не дивно, єдиною виконаною обіцянкою, що стосується переобрання ЦВК, зафіксованою «Словом і Ділом» за останні 2 роки, стало зобов’язання лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка. Останній не полінувався і все-таки звернувся до суду, аби той змусив Президента зробити подання з прізвищами кандидатів у нові члени Центрвиборчкому.
Решта обіцянок досі чекають на виконання. Причому, в питанні підтримки нових членів ЦВК погляди депутатів різних фракцій розділилися на діаметрально протилежні. Ірина Геращенко та Геннадій Кривошея запевнили, що їхні фракції («БПП» та «Народний фронт» відповідно) обов’язково підтримають новий склад ЦВК, коли відповідне голосування в парламенті все-таки відбудеться, а от Ігор Мосійчук із «РПЛ», Юрій Бойко з «Опоблоку» та Андрій Іллєнко зі «Свободи» навпаки заявили, що їхні політсили не робитимуть цього за жодних обставин.
Чи вдасться в ситуації «лебідь, щука й рак» Андрію Парубію виконати свою сьогоднішню обіцянку про першочергове винесення на порядок денний обрання нового складу ЦВК у новій сесії парламенту? Спостерігаючи за тим, як «конструктивно» працюють народні обранці над вирішенням цієї ситуації, складається враження, що довибори 17 липня – далеко не останні, які провів цей склад ЦВК.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»