Top secret: як місцева влада не хоче відкривати свої лаштунки громадянам

Місцева влада не хоче виконувати закон України «Про доступ до публічної інформації»: інформацію про перших осіб міські ради дбайливо охороняють, називаючи її конфіденційною.

Ігноруючи виконання закону «Про доступ до публічної інформації» органи місцевої влади показали, що вони не готові змінюватися із середини. Після кількох хвиль перевірок можна з упевненістю сказати, що чиновники не хочуть, а подекуди й не можуть працювати на благо суспільства, чітко виконуючи свої функції і ділитися своїми таємницями.

З вересня експерти Центру політичних студій та аналітики розпочали кампанію «Знати, щоб діяти!». Вона покликана у кілька етапів перевірити розуміння органами місцевого самоврядування закону «Про доступ до публічної інформації» та оцінити його виконання на місцях.

Для перевірки було випадковим чином обрано 120 органів місцевого самоврядування. Вибірка охопила по 5 міських рад у кожній області України, включно з міськими радами, розташованими на підконтрольних українській владі територіях Донецької та Луганської областей.

Право знати: як місцеві ради виконують закон «Про доступ до інформації»Чотири роки поспіль закон «Про доступ до публічної інформації» не може запрацювати на повну силу. І навіть зараз деякі держслужбовці відверто ігнорують положення закону.

Було проведено п’ять хвиль запитів. У двох із них ми просили надати копії документів. У одному випадку ми просили прислати нам копії дипломів про вищу освіту голови та секретаря міської ради. Ще в одному – узагальнити й надати інформацію та документи, що підтверджують обсяги та умови закупівлі канцелярських товарів для потреб міської ради. І в першому і в другому випадку на запити відповіли 79 рад, що складає близько 66% від загальної кількості.

Як виявилося, інформацію про перших осіб міські ради бережно охороняють, називаючи її конфіденційною. З одного боку, персональні дані дійсно можуть мати обмежений доступ, що регулюється відповідним законом України. Однак, враховуючи, що ця інформація стосується особи, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, відмову виконавчих комітетів міськрад надати запитувані відомості можна вважати неправомірною.

Відмовились надавати цю інформацію 18 рад, що становить 23% від загальної кількості тих, хто відповів. Чиновники вирішили піти найлегшим шляхом і надали досить одноманітні відмовки:

«Копії дипломів про вищу освіту відповідно до ст. 2, п. 1 ст. 14 ЗУ «Про захист персональних даних» є персональними даними та можуть бути поширені тільки за згодою суб'єкта персональних даних або у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини» (Мелітопольська міська рада);

«…Відповідно до п. 2 ст. 11 ЗУ «Про інформацію», п. 2 ст. 7 ЗУ «Про доступ…» та ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» інформація про дані фізичної особи щодо її освіти є конфіденційною» (Комсомольська міська рада);

«…посадові особи Тернопільської міської ради не можуть вчиняти дії, які можуть порушити конституційні права громадян на особисте та сімейне життя шляхом поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. З інформацією, де зазначено дані про освіту міського голови та секретаря ради, Ви можете ознайомитися на сайті... за гіперпосиланням...» (Тернопільська міська рада).

Із документами на канцелярію все виявилося набагато простіше - ця хвиля була найбільш успішною та повною. Наприклад, Зеленодольська міська рада надала у відповідь більше 100 сторінок сканованої інформації. Матеріали, надіслані Тернопільською, Тростянецькою та Дубенською міськими радами також сягають десятків сторінок, чим заслуговують на особливу відзнаку та увагу.

Однак і в першому, і в другому випадку чиновники подекуди демонстрували свою некомпетентність. Навіть відповівши на запит, повністю правильно оформити та додати всі необхідні документи спромоглися менше половини з них, а саме - 36 у запиті про диплом і 35 у запиті про канцелярію. Це становить близько 44% від усіх надісланих відповідей.

Так, у задоволенні запитів про канцелярію відмовляли, посилаючись на те, що договорів на закупівлю в електронному вигляді немає. Або, якщо говорити про вимогу надати копію диплома, то найбільш поширеною помилкою в оформленні відповіді є відсутність супровідного листа. Цим згрішили у більш ніж десяти міських радах. Надавши виключно запитувані документи, в міськрадах очевидно не врахували того, що іноді це просто унеможливлює ідентифікацію виконавця та не дає змоги зрозуміти, де чиї дипломи, як сталося у нашому випадку. Відсутність тексту на офіційному бланку, неповна чи не зовсім зрозуміла відповідь міської ради, відмова у наданні інформації – суттєво знижують кінцеву оцінку та впливають на рейтинг відкритості органів місцевого самоврядування.

Подібна політика міських рад дозволяє легко приховати справжню інформацію про діяльність мерів та секретарів міських рад та власне самих рад, що, за великим рахунком, може мати негативний вплив як на збереження інтересів національної безпеки України, так і на економічний добробут і захист прав людини, про які йдеться в тому ж таки ЗУ «Про захист персональних даних».

Нагадаємо, що раніше ми вже публікували звіт першої хвилі моніторингу виконання закону «Про доступ до публічної інформації», де просили надати в електронному вигляді копію декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру одного з депутатів міської ради. _ Дар'я Слизконос, експерт Центру політичних студій та аналітики, спеціально для «Слово і Діло»_