Казус Марушевської, або Як подолати кадрову стагнацію на місцях?

«За» і «проти» призначення екс-заступниці голови Одеської обласної державної адміністрації Юлії Марушевської керівником Одеської митниці.

Відучора офіційно Одеську митницю очолила екс-заступниця голови Одеської обласної державної адміністрації Юлія Марушевська. Наприкінці минулого тижня під час відкриття нового Центру з надання адмінпослуг громадянам в Одесі нового очільника регіональної митниці особисто представив Президент Петро Порошенко.

«Це скромна, але надзвичайно талановита та ефективна жінка. Незважаючи на те, що вона не має митної освіти, вона має дуже добрі організаційні здібності, з понеділка Одеса отримає нового керівника митниці», – зазначив Глава держави.

Юлія Марушевська: від Youtube до начальника митниці за 2 рокиСама Марушевська зізналася, що практично нічого не розуміє в митній справі й сподівається на допомогу радників і помічників.

Вже згодом призначення Юлії Марушевської викликало неоднозначну реакцію в соцмережах та ЗМІ. Резонанс події очевидний: 26-річна заступниця Михеіла Саакашвілі без профільної освіти та поза конкурсом очолила одну з найбільших митниць України, де щомісячний товарообіг складає мільярди гривень. Експерти ж намагаються розгадати логіку подібних призначень: чи полягає вона у бажанні швидких та ефективних змін у державі, чи, можливо, мова йде про кадровий голод й створення своєрідного «інкубатору» для здобуття нового досвіду молодими перспективними спеціалістами.

«За» і «проти»

Подібні до прикладу із Юлією Марушевською кадрові ініціативи з боку влади в українському суспільстві завжди сприймалися неоднозначно. Особливо українці полюблять обговорити вік, стать та компетенцію кандидата на ту чи іншу посаду. Дискусія дійсно має місце, якщо йдеться про посаду високого державного рівня, особливо – якщо має медійний розголос. Втім, українці не надто переймаються тим, що на держслужбу на найнижчі ланки найчастіше йдуть саме молоді спеціалісти до 25 років без належного стажу чи профільної освіти.

Сама Юлія Марушевська – активна учасниця Євромайдану, за фахом – філолог. Після Революції Гідності Марушевська долучилася до активної громадської роботи, а у липні 2015 року - стала заступником голови Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі.

Є ще один аспект, про який забувають скептики, оцінюючи нинішні призначення молодих спеціалістів на відповідальні посади. За попередньої влади подібні призначення відбувалися непублічно, а «героями» журналістських викриттів ставали, як правило, родичі чи діти високопосадовців. Наприклад, резонансною історією стало призначення дочки «регіонала» Василя Джарти Вікторії заступницею голови Господарського суду Києва. Однак подібні історії ставалися й уже після Революції Гідності: наприклад, 24-річний Антон Пашинський – син голови комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони та екс-глави Адміністрації Президента України Сергія Пашинського – був призначений очільником одного з департаментів державного зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» концерну «Укроборонпром». Тож не слід передчасно плутати ознаки непотизму з пошуком нових відповідальних кадрів.

Саакашвілі подякував Богу, що у Марушевської немає профільної освітиГолова Одеської ОДА висловив свою думку з приводу сьогоднішнього призначення Юлії Марушевської на посаду голови Одеської митниці.

Прихильники ж подібних кадрових рішень часто згадують слова першого президента Чехії Вацлава Гавела в контексті призначень на високі державні посади часто недосвідчених спеціалістів під час проведення люстрації: «Краще 5 років помилок, аніж 50 років саботування». Подібної думки дотримується й губернатор Михеіл Саакашвілі, який рекомендував свою колишню заступницю на посаду голови Одеської митниці. «Слава Богу, що у Марушевської немає митної освіти. Слава Богу, що вона не професійний працівник митниці. Якщо ти маєш митну освіту, значить, ти маєш освіту професійного вимагача», – заявив Михеіл Саакашвілі на зустрічі з Петром Порошенком в Одесі.

Прецедент чи нова кадрова політика?

Головний закид у бік влади в контексті призначення нової очільниці Одеської митниці є те, що Юлія Марушевська здобула посаду без проведення конкурсу. Відповідний конкурс на заміщення посади лише мав відбутися, він передбачав низку критеріїв, а за здобуття посади конкурували одразу 72 кандидати. Більшість із них мають і профільну освіту, і досвід роботи на митниці, що є головними умовами для здобуття цієї посади. Тож головні питання, які виникають щодо даного кадрового призначення: чому воно відбулося саме у такий спосіб і з якою метою?

Ризики зрозумілі: подейкують, що сама Марушевська не буде керувати усіма процесами на митниці, а виконуватиме роль підконтрольного менеджера. Гіпотеза отримує підтвердження, якщо звернути увагу на низку фактів. По-перше, нова очільниця митниці не обізнана із усіма складними процесами розмитнення, реєстрації товарів, в тому числі – не є в контексті використання можливих корупційних схем. Тобто, беручи людину «не із системи», команда Президента таким чином позбавляє можливостей будь-яких інших впливових гравців контролювати ті чи інші потоки, пов’язані саме із Одеською митницею.

По-друге, у Верховні Раді вже запущений механізм із реформування Державної фіскальної служби, згідно із яким функції податкової та митниці будуть об’єднані в єдиному державному органі. Це одна із наскрізних ідей реформування податкової системи України, на якій наголошують у Мінфіні з подачі МВФ. Таким чином, призначення нових очільників митниці може бути лише певним підготовчим етапом до подальшого втілення податкової реформи.

Марушевська встановила терміни на реалізацію своїх планівКерівництво Одеської митниці з завтрашнього дня починає аналіз кадрових питань, підготовку нових конкурсів та нових призначень.

По-третє, після свого призначення Юлія Марушевська визнала, що невдовзі буде проведений новий конкурс на посаду очільника Одеської митниці. «Я для себе ставлю терміни - це 4 місяці, за які я і вся наша команда хочемо створити прозору зону митного контролю та вплинути на зміни в системі», - повідомила Марушевська відразу після свого представлення.

Експерти ж схиляються до думки, що Адміністрація Президента змушена була піти на такий крок саме тому, що у стандартний спосіб – шляхом бюрократичних процедур і проведення конкурсів, - вирішити питання проведення докорінних змін на митниці було б просто неможливо. «З одного боку, погано, що немає досвіду, бо вона, наприклад, не знає, як виявити контрабанду, так, як інші, хто вже володіє такою інформацією. З іншого боку – вони будуть будувати абсолютно іншу систему ризиків та управління, яка буде виключати людський фактор для ухвалення рішень щодо контрольних процедур на митниці», – вважає голова профспілки експедиторів Одеської області Віктор Берестенко.

Небезпідставність подібних припущень експертів визнала й сама Юлія Марушевська, яка відверто визнала відсутність своєї компетенції у митній справі та підтвердила політичні мотиви свого призначення. «Ми говоримо про те, що це призначення є політичним, воно передбачає прийняття конкретних рішень, які в принципі не вимагають освіти в цьому напрямку. Я цілком свідома того, що гуманітарна освіта – це не технічна, не економічна. Але, на жаль, люди з економічною освітою на митниці вже роками беруть хабарі й не дають розвиватися області та країні загалом», – повідомила очільниця Одеської митниці, додавши, що у набутті досвіду їй допомагатиме команда «професійних людей, які вже мають досвід реформування митниць не в одній країні». Щодо своїх перших кроків на новій посаді Марушевська повідомила, що працюватиме за трьома основними напрямками: створення зони прозорого митного контролю, зміна та ротація кадрів, втілення системних підходів до реформування, в основі яких лежатиме спрощення процедур розмитнення.

З формальної точки зору, окрім призначення в обхід конкурсу, усі інші закиди щодо відсутності команди та ресурсів для проведення змін на митниці поки що є безпідставними. З іншого боку, з’явилася нова небезпека – спокуса вирішувати кадрові питання без відповідних процедур. В такому разі, без відчутних змін та реформ пояснити українцям ті чи інші кадрові призначення ставатиме дедалі важче. Так, наприкінці минулого тижня відбулося інше призначення, яке не набуло широкого розголосу, однак може слугувати засторогою до подібних дій пропрезидентської команди у майбутньому. За інформацією Тернопільських ЗМІ, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль без проведення відповідного конкурсу призначив начальником управління зовнішньоекономічних зв'язків, інвестицій та транскордонного співробітництва ОДА свою 25-річну помічницю Ренату Мойш-Шіман. Поки що єдиним здобутком, яким може похвалитися новопризначений чиновник, є участь у конкурсах краси.

Очевидно, що бажання навести бодай якийсь лад чи реформувати певний інститут має одночасно поєднуватися з оцінкою суспільних настроїв. Призначення молодих та недосвідчених спеціалістів на певні посади – це скоріше практика післяреволюційних перетворень, однак після Революції Гідності минуло вже майже 2 роки і час для експериментів давно минув. Тож державна кадрова політика має відповідати чітким критеріям і знаходити розуміння в суспільстві. Або, принаймні, подібні рішення повинні бути заздалегідь донесені громадянам за допомогою тих самих ЗМІ – чому саме цей чиновник призначається без конкурсу, і в зв’язку з чим виникла така необхідність.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»