Закриті реєстри: як Верховна Рада продовжила приховувати інформацію про реальних власників активів

«Слово і Діло» проаналізувало, з чим пов'язане відтермінування норм закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи», який зобов'язаний розкрити дані про реальних власників компаній.

Народні обранці не поспішають розпочинати реальну боротьбу із корупцією, офшорами і монополією великого бізнесу. Чергове підтвердження цьому – відтермінування на 4 місяці норм закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи».

Даний документ, який був прийнятий ще народними обранцями Верховної Ради 7-го скликання і набув чинності з 1 січня 2015 року, передбачав відкриття відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб. Простими словами – кожен охочий міг дізнатися реального власника тієї чи іншої компанії, а реєстри таких даних мали б бути доступними не лише для користування правоохоронними органами, але й для громадськості. Даний закон також мав на меті протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Втім, сталося все навпаки. Група народних депутатів, серед яких є представники з усіх фракцій коаліції, спільно із представниками депутатської групи «Воля народу» внесли на розгляд Верховної Ради законопроект №2896 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи». Підтримавши даний документ 21 травня, парламентарі відтермінували на 4 місяці строки подачі юридичними особами даних про кінцевих бенефеціарів, до того ж – паралельно звільнивши велику кількість юридичних осіб від подачі даної інформації. Нагадаємо, згідно перехідних норм закону, до якого нардепи внесли зміни, юридичні особи мали б до 25 травня (протягом 6 місяців) надати державному реєстратору відомості «про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника».

Цікаво, що в пояснювальній записці щодо змін до закону про кінцевих бенефеціарів, автори законопроекту пояснюють необхідність відтермінувати строки подачі документів про реальних власників тих чи інших об’єктів, підприємств, бізнесу, нерухомості тим, що державному реєстратору не вистачає часу для обробки та аналізу документації і турботою про самих юридичних осіб – аби вони уникнули адміністративних штрафів, передбачених законом за невчасну подачу відомостей (до 8500 грн). «Станом на 1 січня 2015 року кількість зареєстрованих не припинених юридичних осіб становила 1 мільйон 82 тисячі 216, державний реєстратор протягом робочого дня опрацьовує близько 50 пакетів документів, кінцевий термін подання відомостей про вигодоодержувача спливає 25 травня 2015 року, таким чином більшість юридичних осіб не зможе вчасно подати необхідні відомості. Неподання або невчасне подання відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) призведе до накладання штрафів у розмірі від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», – йдеться у пояснювальній записці до документа.

Щоправда, парламентарі проголосували не лише за відтермінування строків подачі інформації про кінцевих бенефеціарів. «Прийнятий народними депутатами законопроект звільняє від обов′язку подавати відомості за Формою 4 про кінцевих беніфіціарних власників (контролерів) релігійні організації, державні та комунальні підприємства, а також юридичні особи, власниками яких є виключно фізичні особи. Це близько 700 тис. із 1,179 млн діючих компаній. Для всіх інших законом передбачено продовження строку подачі відповідних документів на 4 місяці», – повідомила під час прес-конференції перший заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова. Втім, в пояснювальній записці нардепи так і не пояснили, що їх змусило звільнити від подачі такої інформації близько 700 тисяч компаній. Вочевидь, в даному питанні річ йде не тільки про полегшення роботи державному реєстратору, але й про додаткові можливості для юридичних осіб законно не вказувати остаточних власників.

Саме в неанонсованих додаткових нормах, внесених Верховною Радою, і ховається диявол. Адже, згідно із документом, юридичним особам дозволяється вносити інформацію про відсутність бенефіціарів у випадку неможливості розкриття подібної інформації, а також не розкривати додаткову інформацію про своїх власників, якщо в переліку засновників юридичних осіб є фізичні особи, які і є бенефіціарами. Тепер, на думку юристів, юридичним особам, власники яких зареєстровані в офшорних зонах, буде достатньо посилатися на норми законодавства іншої країни, які забороняють розкривати кінцевих бенефеціарів у випадку, якщо між ними і управляючою компанією підписаний трастовий контракт. Адже, як правило, такий документ може передбачати обов'язок керівництва офшорних компаній не розголошувати відомості про особу, в інтересах якої вони володіють активами.

Готуючи відповідне законодавство, народні депутати свідомо не обмежили проживання кінцевого бенефеціара. А оскільки впливу на законодавство інших країн Верховна Рада, звісно, не має, то й дізнатися реальних власників того чи іншого активу держава не матиме можливості.

Ще одна інтрига прийнятих змін до закону про кінцевих бенефеціарів – це швидкість, із якою народні депутати їх прийняли: зареєстрований законопроект був 19 травня, вже 20 – включений до порядку денного за ініціативою групи нардепів від «Народного фронту», а 21-го – прийнятий в цілому. Вочевидь, народні обранці поспішали не лише внести зміни до законодавства про кінцевих бенефеціарів, але й побоювалися публічного розголосу запропонованих змін.

Тож після прийнятих змін залишається лише здогадуватися, хто є остаточним бенефеціаром тих чи інших фракцій в парламенті, а також скільки ж саме кінцевих власників багатомільярдних активів працюють у самій сесійній залі Верховної Ради.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»