Без права на захист, або Що заважає легалізації зброї в Україні?

Ще ніколи за роки незалежності українське суспільство не було настільки близьким до ідеї легалізації короткоствольної вогнепальної зброї. Ще в грудні 2014 року та в лютому 2015 року одразу 2 авторські колективи народних депутатів зареєстрували у Верховній Раді два законопроекти.

Ще ніколи за роки незалежності українське суспільство не було настільки близьким до ідеї легалізації короткоствольної вогнепальної зброї. Ще в грудні 2014 року та в лютому 2015 року відразу 2 авторські колективи народних депутатів зареєстрували у Верховній Раді законопроекти №1135 «Про вогнепальну зброю цивільного призначення» та альтернативний №1135-1 «Про вогнепальну зброю цивільного призначення». Поки що жоден з них навіть не був внесений на розгляд парламенту. Громадськість активно підтримує законопроект №1135-1, ініціаторами якого є нардепи-«свободівці» та «радикали».

Про небайдужість суспільства до даної проблеми свідчать і рекордно швидкі темпи підтримки громадянами електронної петиції «Законодавчо затвердити право громадян України на захист» на сайті Президента України. За 10 днів петицію підтримали більше 35 тисяч громадян, тоді як для направлення на розгляд Президенту було достатньо і 25 тисяч підписантів.

Згідно із текстом електронної петиції, пропонується внести зміни до ст. 27 Конституції України, доповнивши її частиною 4-ю такого змісту: «Кожен громадянин України має право на вільне володіння вогнепальною зброєю для захисту свого життя і здоров'я, житла та власності, життя і здоров'я інших людей, конституційних прав і свобод у разі узурпації влади, посягань на конституційний лад, суверенітет та територіальну цілісність України. Реалізація права на вільне володіння вогнепальною зброєю регулюється відповідним законом та може бути обмеженою лише за рішенням суду щодо окремої особи».

Чи підуть на такий крок Президент та парламент – питання часу. Адже надалі ігнорувати вимоги суспільства, просто ховаючи голову у пісок, вже не вдасться. 4 вересня заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків вже повідомив, що Петро Порошенко відреагує на петицію щодо вільного володіння українцями вогнепальною зброєю протягом 10 робочих днів. Чекати залишилося недовго – вже на початку наступного тижня Президент має оголосити свій вердикт з даного питання.

Традиційні «за» та «проти»

Дискусії з приводу того, чи надавати право на вільне володіння вогнепальною зброєю громадянам незалежної України тривають із середини 90-х років. Противники легалізації слушно зауважують, що легально оформити вогнепальну зброю українці можуть й без відповідного закону – для цього потрібно пройти тривалу процедуру, яка передбачає узгодження низки питань із правоохоронними органами, проходження психіатричної експертизи, необхідно довести відсутність проблем із законом. Однак в разі успішного завершення збирання усіх документів та довідок, громадянин може отримати дозвіл на володіння довгоствольною вогнепальною зброєю – рушниці, карабіни. Тримати таку зброю за усіма правилами біля себе з метою самозахисту вкрай незручно, до того ж неефективно.

Крім того, традиційно противники легалізації короткоствольної вогнепальної зброї вказують на неготовність українського громадянина захищати самого себе. Мовляв, такий крок спричинить хаос на вулицях, постійну стрілянину із трагічними наслідками, зросте кількість самогубств через необережне поводження зі зброєю.

Прихильники легалізації наводять інші аргументи: по-перше, зловмисники і так можуть мати при собі нелегальну зброю, по-друге, правоохоронці не завжди ефективно та вчасно можуть захистити громадянина від злочинця, по-третє, володіння зброєю – радше профілактичний захід з метою попередження злочинних дій, адже в такому разі зловмисник може остерігатися захисних дій жертви нападу. Крім того, психологи вже не раз на практиці доводили тезу: якщо людина хоче здійснити побутовий злочин, то вона для цього використає будь-який підручний засіб, як-то столовий ніж, цеглину, молоток, сокиру. Тому остерігатися того, що у разі легалізації вогнепальної зброї цивільного призначення зросте кількість злочинів на побутовому ґрунті – безглуздо.

Експерти в своїх оцінках застерігають: наразі чорний ринок вогнепальної зброї розрісся до небачених масштабів, і державі було б набагато вигідніше легалізувати даний процес. До того ж, можливо створити умови, за яких володіння легальною вогнепальною короткоствольною зброєю стане не просто основою для самозахисту населення, але й прототипом створення справжнього народного ополчення у випадку виникнення національних загроз. Насамкінець, оформлену належним чином зброю державі значно легше контролювати, аніж незареєстровану. «Складається ситуація, коли люди вважають, що будь-який громадянин країни матиме право на володіння зброєю. Насправді, це фальсифікація та перекручування. Сьогодні зброя знаходиться у тих, хто не має права нею володіти. Йдеться про криміналітет. Людина, яка має конституційне право на захист, не може адекватно відповідати бандиту зі зброєю. Якраз унормування володіння зброєю є головною метою ухвалення такого закону. Люди матимуть право, пройшовши всі процедури допуску до володіння зброєю. Йдеться про психологічні моменти, історію цієї людини щодо її відносин із законом», – розповів в коментарі «Слову і Ділу» політолог Валерій Димов.

То чи існують «палки в колесах»?

Проте існує й інша сторона медалі. На думку експертів, увесь інформаційний шум із темою легалізації вогнепальної зброї може бути вигідний її виробникам. Наприклад, окрім існування відповідної поправки до Конституції, в США діє потужне лоббі виробників зброї, яким просто вигідно мати величезний внутрішній ринок для збування своєї продукції.

Аналогічно і в Україні: на хвилі мілітаризації виробникам зброї може бути вигідне прийняття відповідного закону, який зрештою дозволить громадянам легально купувати короткоствольну зброю. В Україні налічується близько 90 фірм-виробників зброї та комплектуючих до неї. Потенційних покупців такого товару в Україні – близько 15 мільйонів, наразі легально володіють зброєю трохи більше 3-х. Звісно, йдеться про мільярди гривень прибутків. «Це вигідно тим, хто торгує зброєю. Саме вони є головними лобістами. Я просто знаю, брав участь у цих спільних зборах з представниками асоціацій - за всіма цими громадськими організаціями, за всіма цими кампаніями з просування вільного продажу зброї стоять, звичайно ж, ті, хто торгує зброєю. Це величезний потенційний ринок, вони активно просувають ідею (вказують на Молдову, на деякі інші країни) і спираються на часткову підтримку громадськості», - вважає політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Втім, питання легалізації короткоствольної зброї вже не вдасться спустити на гальмах. Вочевидь, противники легалізації зброї – а це можуть бути приватні охоронні фірми, які тісно взаємопов’язані із колишніми та нинішніми представниками органів внутрішніх справ – бояться за власний бізнес, передчуваючи зниження рівня прибутків. Поміркуймо логічно: після легалізації зброї на ринку з’являться професіонали-одинаки, або ще більша кількість невеличких охоронних агентств, здатних надати послуги з охорони. Зникне монополія нинішніх приватних охоронних фірм, а значить, у цьому напрямку відбудуться зміни. Вочевидь, саме в цьому і криється головна причина зволікання із ухваленням цивілізованого законодавства, яке дозволить громадянам бодай спробувати реалізувати своє конституційне право на захист.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»