Парламентський комітет з правової політики: робота чи імітація?

Комітет з питань правової політики виявився одним з найбільш цінних лотів парламентських торгів, тож не дивно, що кожен з депутатів, що увійшли до його керівництва, гне свою лінію.

Під час післявиборного розподілу місць у парламентських комітетах, комітет з питань правової політики і правосуддя став одним з п'яти найпопулярніших у Верховній Раді. Бажання увійти до складу робочого органу виявили 33 народних обранці. Це й не дивно, адже правовий комітет – один з ключових для «проштовхування» найважливіших парламентських рішень. На жаль, не завжди об'єктивних.

Якщо говорити про політичні заяви членів комітету, вони переважно стосуються роботи інших органів влади, або ж голосування інших депутатів. Йдеться, наприклад, про проведення люстрації або ж роботи Національного антикорупційного бюро: після прийняття відповідних законів до роботи стала виконавча влада, а депутати все одно продовжують обіцяти.

Втім, як відомо, найважливіші речі не прийнято виносити на публіку. То що ж роблять самі члени комітету? Звісно, моніторинг обіцянок не дає повної картини відповідальності політика, однак, як виявилося, багато хто з членів комітету не лише багато обіцяє, але й взагалі перед реальною роботою віддає перевагу розмовам і популізму.

Узяти хоча б заступника голови комітету, представника «Блоку Петра Порошенка» Сергія Алєксєєва. За півроку роботи цей маловідомий широкому загалу нардеп зареєстрував аж 13 законопроектів. При цьому, на пленарні засідання депутат здебільшого ходив, пропустивши тільки 6 із них (що в масштабах парламентських прогулів – просто дрібниця). Можна звичайно списати таку низьку законотворчу активність на те, що Алєксєєв входить до 9 груп із забезпечення міжнародних парламентських зв'язків і заміщає Надію Савченко в представництві України в Парламентській асамблеї Ради Європи. Втім, 6 зареєстрованих обіцянок у в рейтингу «Слова і Діла» (з яких жодна не стосується міжнародних відносин) доводять, що статистика – все ж таки красномовна річ.

Так само не відрізняється особливою активністю його однопартієць та колега по комітету Василь Яніцький. Тих-таки 13 законопроектів і 2 обіцянки. Обидві стосуються видобутку бурштину, через що одразу напрошується запитання: депутат або справді так переймається запасами цієї корисної копалини на рідній Рівненщині, або ж прийшов до комітету, щоб лобіювати це питання. Принаймні, першим законопроектом, зареєстрованим нардепом у Верховні Раді, став проект закону про видобування та реалізацію бурштину. Це при тому, що наприкінці грудня, коли документ був внесений у Верховну Раду, більшість депутатів переймалися все-таки Бюджетом та новим Податковим кодексом, і правовий комітет ці питання точно не могли обійти стороною.

Найпрацьовитішим з керівництва комітету правової діяльності та правосуддя виявився його голова Руслан Князевич. Тут з якого боку не поглянеш – майже самий позитив. Принаймні, про таке свідчить офіційна парламентська статистика: засідань практично не пропускав, при цьому зареєстрував цілих 48 законопроектів. З обіцянками, правда, справи дещо гірші: з 6 зобов'язань, зареєстрованих «Словом і Ділом», Князевич виконав поки що лише одне, і стільки ж провалив. Судячи з обіцянок, основними напрямкам роботи Князевича є судова система, люстрація та боротьба з корупцією.

При цьому, його невиконане зобов'язання щодо створення на початку 2015 року Антикорупційного бюро взагалі лежить поза межами його компетенції як народного депутата. І його провалом нардеп «зобов'язаний» Президенту, інтереси якого представляє в парламенті. Крім того, експерти вкрай негативно оцінили дії голови комітету, коли під час розгляду пропозицій щодо судової реформи, замість консолідованого рішення Голови держави та громадськості, на голосування був поставлений законопроект Порошенка.

Перший заступник голови комітету, Леонід Ємець, є партійцем «Народного фронту». 22 законопроекти, які депутат напрацював за півроку в парламенті, не йдуть ні в яке порівняння з його публічною діяльністю. Треба зазначити, що за свою політичну кар'єру він встиг побувати депутатом уже двох скликань парламенту, тож має чималий «багаж» обіцянок ще з VII скликання. Певно, що за цей час політик добре засвоїв основи піару, адже невиконаних зобов'язань у пасиві Ємця майже вдвічі більше, ніж виконаних (що насправді – рідкість серед нардепів). Втім, пан Ємець – яскравий приклад того, як швидко виборці забувають сміливі популістичні заяви своїх політиків. Бо як інакше оцінити той факт, що людина, яка обіцяла голосувати за імпічмент Януковича, не зробила нічого, щоб процедура імпічменту хоча б з'явилася в Україні? Це звичайно стосується не лише Ємця – високопарні розмови про недовіру президенту-втікачу вели десятки депутатів, але ніхто й пальцем не поворухнув, щоб втілити їх у життя.

Так само про тягу політика до популізму говорять і його заяви про підвищення прожиткового мінімуму до 2400 грн чи кримінальну відповідальність за голосування картками інших депутатів. Апогей політичного блюзнірства – обіцянка скласти депутатські повноваження у разі невиконання власних передвиборчих обіцянок в Раді VII скликання. «Слово і Діло» нарахувало щонайменше 9 зобов'язань з передвиборної програми Ємця, що не були виконані, однак політик не лише не здав мандат, але й пішов на наступні вибори. І переміг на них.

Ще один заступник Князевича – представник «Радикальної партії» Андрій Лозовой. Як не дивно, у списку обіцянок «радикала» – всього 4 пункти. Якщо не брати до уваги обіцянок на кшталт «привести на ток-шоу Злату Огневич», вартою уваги видається хіба що висловлена ним консолідована позиція щодо непідтримки програми дій уряду Яценюка (хоча й вона не виконана), а також зобов'язання створити слідчу комісію щодо розслідування фактів присвоєння російськими бізнесменами українських активів. Схоже, що «присвоєння активів» бізнесменами з інших країн, у тому числі й України, політика цікавлять мало.

У зв'язку з усим сказаним вище, думка політолога Віктора Каспрука про те, що чимало комітетів, котрі залишились в новій Раді як рудимент політичної епохи Януковича, були створені тільки для того, щоб працевлаштувати членів правлячих фракцій, здається ще більш справедливою – тепер уже щодо нової коаліції.

З початку роботи нової Верховної Ради на опрацювання комітету надійшло 470 законопроектів, з них до 323 депутати мають подати власні пропозиції, ще для 147 він визначений профільний. Як бачимо, для 33 людей, навіть із помічниками – роботи більш ніж достатньо. Чи не виродяться – уже вкотре – добрі наміри членів комітету в банальний популізм – покаже час.

Аліна Костюченко, спеціально для «Слово і Діло».