Шмигаль у програмі уряду обіцяє забезпечити реалізацію фінансової автономії закладами вищої освіти

Українські університети формально мають фінансову автономію, однак на практиці залишаються залежними від державного регулювання.

Законодавство, чинне ще до 2020 року, передбачало, що заклади вищої освіти мають окремі елементи фінансової самостійності. Вони могли залучати кошти з різних джерел: від плати за навчання до грантів і дослідницьких контрактів. А також вищі навчальні заклади могли відкривати банківські рахунки та розпоряджатися власними надходженнями в межах законодавства. Фінансова автономія не була новою ідеєю уряду, а радше процесом, який поступово розвивався. (скриншот 2)

Система передбачає участь різних рівнів влади: окрім державного бюджету, фінансування можуть забезпечувати органи місцевого самоврядування, а комунальні заклади діють у межах бюджетного законодавства. Приватні заклади покладаються на власних засновників та інші дозволені джерела. Таким чином, фінансова модель є змішаною, поєднуючи бюджетні кошти та ринкові механізми.

Важливою зміною стало запровадження у 2020-2021 роках формульного підходу до розподілу державного фінансування. Він передбачає, що базові витрати закладів покриваються гарантовано, тоді як додаткові кошти розподіляються залежно від показників ефективності. Серед них: масштаб діяльності, позиції у міжнародних рейтингах, обсяг залучених альтернативних ресурсів, дослідницька активність, регіональна підтримка та рівень працевлаштування випускників. Такий підхід спрямований на стимулювання результативності та конкурентоспроможності закладів. (скриншот 3)

Водночас держава зберігає ключову роль у визначенні параметрів фінансування, зокрема встановлює його мінімальні та максимальні межі. У звʼязку з повномасштабним вторгненням формульний підхід було призупинено у 2022 році, але вже у 2024 році уряд відновив формульний підхід до розподілу фінансування між закладами вищої освіти. Оновлена модель передбачає врахування таких показників, як кількість студентів, наукова діяльність, міжнародна співпраця, рівень працевлаштування випускників та регіональні коефіцієнти. (скриншот 4)

Отже, формульний підхід змінив порядок розподілу бюджетних коштів, однак не забезпечив повної фінансової автономії закладів вищої освіти. Хоча окремі її елементи передбачені законодавством, на практиці вони залишаються обмеженими, а держава і надалі зберігає визначальний вплив на фінансову діяльність університетів.

Таким чином, за каденції Дениса Шмигаля обіцянку не виконано, і їй присвоєно статус «не виконано».