Обіцянка політика

На початкових етапах реформи — у 2017 році — з’явився Національний офіс деінституціалізації при Уповноваженому президента України з прав дитини, створений за підтримки канадського проєкту EDGE. Микола Кулеба, при якому існував офіс, обіймав посаду Уповноваженого президента України з прав дитини з 18 грудня 2014 року і був звільнений 15 червня 2021 року. У червні 2021 року відбулася трансформація інституту уповноважених президента України: замість традиційних уповноважених запроваджено формат «радників — уповноважених». Напрям роботи щодо прав дітей поширився на сферу дитячої реабілітації. У чинній системі органів виконавчої влади Офіс деінституціалізації відсутній.

11 серпня 2023 року Міністерство соціальної політики відкрило Національний офіс дітей та молоді «ДІйМО». Проте це не офіс, відповідальний за впровадження реформи, а спеціалізований консультативно-дорадчий орган при Міністерстві соціальної політики (!). До його складу входять молоді люди, зокрема ті, які мають досвід перебування в інтернатних закладах та інших формах догляду. Одним із ключових завдань офісу є участь у трансформації системи догляду за дітьми та адвокацію реформи деінституціалізації. 

У листопаді 2024 року Уряд ухвалив Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки і операційний план заходів на 2024-2026 роки з її реалізації. Відповідальним за реалізацію Стратегії є Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей — консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України. Центр об'єднує діяльність центральних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадського сектору та міжнародних партнерів. 

Координаційний центр не є юридично самостійним центральним органом виконавчої влади, не має власних владних повноважень щодо прийняття обов'язкових рішень, а виконує функції координації, моніторингу, методичного супроводу та підготовки пропозицій уряду.

Центр суттєво відрізняється від інститутів омбудсменів та інших уповноважених, які створюються безпосередньо законом або з Конституцією та мають чітко визначений статус. Наприклад, діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини передбачена статтею 101 Конституції України, а детальний статус, порядок призначення, повноваження та гарантії незалежності визначені законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Омбудсмен є незалежним від органів виконавчої влади і не підпорядковується Кабінету Міністрів.

Отже, в Україні немає окремого державного офісу деінституціалізації, тобто органу, створеного нормативним актом і наділеного повноваженнями самостійно впроваджувати реформу. Наявні структури — «ДІйМО» та Координаційний центр — мають консультативно-дорадчий і координаційний статус, а не статус органу виконавчої влади, відповідального за реалізацію реформи. Обіцянці присвоєно статус «не виконано».