Що встиг наобіцяти Голубченко киянам

Читать на русском

Нині повсталі кияни взяли за звичку зовсім не принципово ставитися до посади керівника свого міста і його політичної орієнтації – спочатку Києвом десяток років керував аморфний в політичному плані Сан Санич Омельченко, потім взагалі неземна, космічна особа Леонід Черновецький, який завдяки безлічі дивацтв і специфічній манері поведінки став практично  анекдотичним персонажем. Втім, ці особи  принаймні обиралися самими киянами, хоч і невідомо чим при цьому столичні мешканці думали і чи думали взагалі.

Далі ситуація змінилася на гірше – Партія регіонів, яка не мала і не має в Києві бажаної електоральної підтримки, руками своїх босів провернула хитрий законодавчий і адміністративний хід, розділивши посади мера і голови КМДА і поступово взагалі усунувши мера від влади – в цьому їм максимально сприяв уже згаданий Черновецький зі своїм іміджем, проти усунення якого кияни були зовсім не проти. І ось Києвом вже керує регіонал, такий собі «квазімер» Олександр Попов, а про вибори мера і таку посаду взагалі ніхто особливо і не згадує, а коли і згадує, то ні до чого це все одно не призводить – виною цьому і Верховна Рада, і суди, а найголовніше – пасивність самих киян. І от в кінці минулого року, внаслідок розгону Майдану, збігу обставин або якихось підводних течій в кадровій політиці ПР, чи швидше, всього разом, від влади в Києві вже був усунутий і сам Попов, поступившись місцем своєму заступникові Анатолію Голубченку. Нарешті, на цих вихідних КМДА отримала чергового керівника – регіонала Володимира Макєєнка…

Аналізувати «діяльність» останнього поки немає сенсу, тож подивимося, як встиг відзначитися його тепер вже перший заступник.  Порталом «Слово і діло» наразі зафіксовано 47 обіцянок Голубченка – із них виконати йому вдалося лише 5, тоді як провалених обіцянок у нього набагато більше – 14, а ще 28 його заяв перебувають категорії «в процесі». Cконцентруємося на 5 його найгучніших обіцянках в кожній із категорій.

Варто зазначити, що обіцянки Голубченка стосовно найбільш важливих і складних інфраструктурних проектів зазвичай фіксувалися як невиконані. Зокрема, це стосується, наприклад, будівництва на Поштовій площі: 18 лютого 2013 року Голубченко обіцяв повністю завершити реконструкцію Поштової максимум до 6 листопада – втім, вже 31 липня 2013 року стало відомо, що в обумовлені строки цього не відбудеться. Невдачею закінчилась ще одна його обіцянка стосовно цього об’єкта - 11 листопада минулого року Голубченко зобов’язався здати в експлуатацію другий тунель на Поштовій площі до 10 грудня 2013 року, проте «напередодні» відкриття, 6 грудня, керівник проекту реконструкції Максим Скачков повідомив, що для запуску тунелю потрібно ще 30 млн. грн. на будматеріали.

Інфраструктурно-транспортної теми стосуються ще дві невиконані обіцянки. Будівництво лінії метро на Троєщину, всупереч обіцянці Голубченка, в 2013 році так і не почалося, хоча, враховуючи всю історію обіцянок щодо цього проекту, було б дивно, якби сталося протилежне. Другу чергу «Міської електрички» також чекала невтішна доля. 25 березня 2013 року Голубченко повідомив, що протягом року будуть відкриті пересадочні вузли на платформах «Київська Русанівка» і «Протасів Яр», а також додані два нові потяги, але замість цього проект з перспективного перетворився на проблемний. Про відкриття нових станцій і мови не було, а міська електричка ходила за незрозумілим навіть її машиністам розкладом, викликаючи на свою адресу постійні прокльони киян та жителів передмістя, яким цей транспорт був нав’язаний як пересадочний до станції «Дарниця».

Лише красивими словами залишається наразі вислів про «зелений» Київ, приписуваний Шарлю де Голлю: «я бачив багато парків у містах, але ніколи не бачив місто у парку». Парки і сквери вирубуються в угоду забудовникам, а нові, всупереч обіцянкам, не відкриваються. Так,  12 серпня минулого року Голубченко заявив про відкриття трьох нових парків, але натомість не було відкрито жодного.

Із виконаних обіцянок Голубченка лише одна стосувалась по-справжньому важливого інфраструктурного об’єкту – нарешті була відкрита станція метро «Теремки». Втім, спрогнозувати відкриття цього об’єкту в названі Голубченком строки було неважко – до цього його відкриття вже стільки разів зривалося, що влада просто не могла собі дозволити вчергове зганьбитися. Виконані Голубченком обіцянки щодо реконструкції Володимирської гірки та Колони Магдебурзького права позитивно сприймаються в рамках збереження символів міста і історичного обличчя столиці, але аж ніяк не тягнуть на якісь «надпроекти». Ще однією обіцянкою, яку керівник київських регіоналів може записати собі в актив, є вчасно відремонтовані на мосту Патона тротуари. Також до виконаних належить обіцянка з 20 червня 2013 року розпочати роботи з усунення зсувів на Парковій алеї, але її виконання аж ніяк не свідчить про ґрунтовне вирішення самої ґрунтової проблеми – на це, імовірно, піде в десятки разів більше часу і коштів.

Серед обіцянок Голубченка, строк виконання яких ще не настав, хочеться виділити, зокрема, заяви щодо боротьби з забудовую в зеленій зоні на вул. Серафимовича, 13 та недопущення будівництва на просп. Маяковського, 4. Місто Київ, хоч і не Москва, але так само, як і російська столиця, «не резиновая», втім, забудовники намагаються її не тільки розтягнути, але і ущільнити. Тому хоч якась діяльність по боротьбі з незаконною забудовую завжди буде в Києві «в тренді». Ще однією обіцянкою Голубченка «в процесі» є чергова заява щодо епохального будівництва на Поштовій: пішоходам та велосипедистам ним був обіцяний комфортний простір в рамках цього об’єкту. Черговою інфраструктурною обіцянкою Голубченка є завершення реконструкції Подільсько-Воскресенського мосту в 2014-2015 роках, про заступник голови КМДА заявив 25 березня минулого року: таке розпливчате формулювання строків виконання дає йому ще практично 2 роки на втілення цього проекту. Вкрай важливим для киян є запевнення Голубченка від 1 лютого 2013 року про те, що вартість проїзду в Київському метрополітені не підвищуватиметься. На фоні численних розмов влади про зміну принципів тарифікації в метро і цін на проїзд ця заява може трохи заспокоїти киян, якщо допустити, що їх ще хвилюють ціни на проїзд при революційній ситуації в країні.

Коротко підсумовуючи розглянуті обіцянки Голубченка, варто сказати, що ні з самих обіцянок, ні з їх виконання, не можна стверджувати, що він запропонував якісно нові підходи в розбудові міста. Але цього від нього годі було й очікувати – навряд чи нині хтось з столичних чиновників мислить стратегічними категоріями сучасного розвитку Києва. Реалізація одиничних інфраструктурних проектів у столиці останніми роками якщо і здійснювалася, то або у зв’язку з підготовкою до Євро-2012, або з метою отримання лояльного до влади електорату в столиці. Останні події доводять, що мешканці столиці - не найнадійніші партнери в побудові «стабільності». Отже, виникає певний сумнів у тому, чи взагалі влада зацікавлена у подальших глобальних фінансових вливаннях в місто.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...