Політичні баталії між групами впливу в провладному середовищі тривають. Після скандалу з «Укрнафтою» та відставки Ігоря Коломойського з посади голови Дніпропетровської ОДА, наступний гучний скандал цілком може стати початком кінця нинішнього формату коаліції в парламенті. Йдеться про спробу відставки голови парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, заступника голови фракції «Народного фронту» Миколи Мартиненка.
Про наміри позбавити пана Мартиненка впливової парламентської посади оголосив народний депутат від фракції «Блоку Петра Порошенка» Сергій Лещенко. Підставою для цього, за словами пана Лещенка, є корупційний скандал, до якого причетний Микола Мартиненко. За повідомленням ЗМІ, прокуратура Швейцарії відкрила кримінальне провадження, за яким розслідує ймовірну причетність пана Мартиненка до отримання хабаря за лобіювання в Україні інтересів чеської компанії з атомного машинобудування Skoda JS. Матеріали справи стосуються закупівлі в 2013 році Національною енергогенеруючою компанією «Енергоатом» обладнання для декількох електростанцій в Україні, в тому числі – і для Хмельницької АЕС. Швейцарські правоохоронці підозрюють, що пан Мартиненко сприяв чеській компанії отримувати вигідні замовлення, за що за швейцарськими законами йому може загрожувати ув’язнення на строк до 5 років і штраф у розмірі 1 мільйона швейцарських франків.
Партія «Народний фронт» не забарилася із реакцією у відповідь, назвавши інформацію Сергія Лещенка про розслідування справи про хабарництво їхнього однопартійця Миколи Мартиненка швейцарською прокуратурою «інформаційною атакою на уряд і «Народний фронт» з боку Росії та діячів, які обслуговують її інтереси в Україні». «Викликає подив та чимало питань той факт, що колишній журналіст Сергій Лещенко захищає інтереси великого енергетичного російського бізнесу, а значить і Кремля. Мета цієї акції – повернути контроль Росії та російських олігархів за українською енергетикою, яку саме уряд Яценюка позбавив від тотальної залежності від країни-агресора», – йдеться у офіційній заяві партії.
Сам Микола Мартиненко вважає, що звинувачення на його адресу з боку нардепа Лещенка не що інше, як «інформаційне кілерство» та маніпуляції. «Усі гучні заяви та «докази» Лещенка побудовані на маніпуляціях і використанні «жовтих» чи проплачених газетних статей. Подібні заяви Лещенка – складова великої дискредитаційної кампанії проти уряду та «Народного фронту», спікерами якої є не тільки депутат, а й деякі корумповані чиновники, яких усунув уряд», – наголосив пан Мартиненко.
Щоправда, зв’язки із російським атомним лобі неодноразово приписували самому Миколі Мартиненку. Починаючи із 90-х років його компанії займалися поставками ядерного палива російського виробництва для українських атомних станцій. Саме Мартиненко згодом став «хрещеним батьком» усім очільникам вітчизняної компанії «Енергоатом» і саме він є найвпливовішою фігурою на ринку атомної енергетики в Україні. Ще в часи прем’єрства Віктора Ющенка компанія «Бринкфорд», яку пов’язують із Миколою Мартиненком, стала основним оператором «Енергоатому» із постачання ядерного палива на українські АЕС, а також відправляла відпрацьоване паливо на переробку в Росію. Раніше в українській пресі вже з’являлися матеріали про корупційні оборудки на ринку ядерного пального, до яких була причетна компанія «Бринкфорд».
У 2011 році Микола Мартиненко вступив у партію Арсенія Яценюка «Фронт змін». З того часу політики працюють в одній команді – на позачергові вибори Верховної Ради в жовтні 2014 року пан Мартиненко йшов у списках новоствореного політичного проекту Яценюка «Народний фронт» під прохідним №14. Не дивлячись на скандальне політичне минуле, пан Мартиненко залишається одним із найвпливовіших політиків в нинішньому складі парламенту. До того ж, він ніколи не займав публічних ролей, є гарним партійним функціонером та організатором, і, вочевидь, одним із найбільших спонсорів «Народного фронту». Подейкують, що в новому «уряді реформаторів» Микола Мартиненко за квотою «Народного фронту» мав зайняти впливову посаду міністра енергетики. Проте, згідно із домовленостями між учасниками коаліційної угоди, «НФ» отримав лише посаду очільника парламентського комітету з питань енергетики. Це також зовсім не означає, що пан Мартиненко втратив свій вплив на «Енергоатом»: зокрема, нинішній президент «Енергоатома» Юрій Недашковський вже вчетверте зайняв цю посаду саме за сприяння Миколи Мартиненко.
Неминучий скандал, корені якого знаходяться саме в боротьбі за контроль в атомній енергетиці, може бути також пов'язаний із перерозподілом ринку між основними постачальниками ядерного палива в Україну – Росією та США. Ще після Помаранчевої революції американська компанія із виробництва ядерного палива Westinghouse планувала зайти на український ринок атомної енергетики. Проте на заваді намірам американців стали бізнес-інтереси компаній пана Мартиненка, які вели торгівлю саме із російськими постачальниками. Можливо, після революційних подій 2013-2014 років та війни за Донбас американське лобі планує скористатися ситуацією і таки налагодити бізнес із поставок ядерного палива для українських АЕС.
Боротьба за атомний енергетичний ринок не мине без наслідків і для політичної розстановки сил. Ймовірно, відставка пана Мартиненка з посади голови парламентського комітету з питань енергетики може стати останньою краплею для фракції «Народного фронту» і приводом для виходу зі складу парламентської коаліції. Такий розвиток подій ще більше дестабілізує політичне життя в країні. У такому випадку, за найоптимістичнішого сценарію, українців очікують ще одні позачергові парламентські вибори.
З іншого боку, можливо, мова йде про створення нового потужного олігархічного клану під керівництвом нинішнього Президента Петра Порошенка. Ситуація нагадує початок 2000-х років в Росії, коли після обрання президентом РФ Володимира Путіна, усіх нелояльних, або не приналежних до президентського пулу олігархів в той чи інший спосіб усували від справ. «В Україні поступово утворюється єдине олігархічне управління. Іншими словами, зараз ми переходимо від поліолігархічного управління до моноолігархії, тобто для всіх інших олігархів – це ознака, що монополія на бізнес і прибутки в руках однієї людини – Президента. Для олігархів, які за часів Януковича взяли владу в свої руки – це сигнал, що право на прибутки буде вже в руках єдиного олігарха – Петра Порошенка й він буде розподіляти, хто може отримати ці прибутки, а хто – ні», вважає політик Олесь Доній.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»