Мінекології: 100 днів неоднозначних рішень

В новому Кабміні є декілька міністерств, діяльність яких мало чим запам’яталася українцям за останні 100 днів. Серед них – Міністерство екології та природніх ресурсів. Очолив відомство молодий та амбітний юрист Ігор Шевченко. При розподілі міністерських портфелів, квота Мінекології була закріплена за фракцією «Батьківщини». Втім, за інформацією ЗМІ, запропонувати кандидатуру пана Шевченка на посаду міністра лідера партії «Батьківщина» Юлію Тимошенко попросив сам Президент Петро Порошенко.

Вже в січні 2015 року нового очільника Мінекології публічно звинуватили у працевлаштуванні в Міністерство одіозних кадрів, близьких до екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького. Пан Ставицький був особливо близький до колишнього президента Віктора Януковича та його найближчого оточення та брав активну участь у різноманітних корупційних оборудках пропрезидентської «Сім’ї». Зокрема, про резонансні подробиці старих корупційних схем під патронатом нового керівництва Мінекології у своєму блозі розповіла екс-уповноважений уряду України з питань антикорупційної політики, а нині народний депутат від «Народного фронту» Тетяна Чорновол. Мова йде про продовження корупційних діянь щодо утилізації шкідливих відходів під керівництвом колишніх соратників режиму екс-президента Януковича, а саме пана Іллі Марчевського.

Експерти-екологи в один голос говорять про продовження корупційних схем в Мінекології та вказують на некомпетентність самого міністра саме в проблемах фахового впровадження екологічної політики в Україні. «Крім того, немає апарату, команди Мінприроди. За весь час 100 днів призначена одна кандидатура лише буквально місяць тому. Кабінет міністрів постійно блокує і відхиляє його кандидатури, аргументуючи це тим, що вони не пройшли процедури перевірки на держслужбу. Але насправді існує велика ймовірність того, що йде партійна боротьба. У міністра є своя тіньова команда радників, а апарат працює окремо», – розповідає про свої враження від роботи відомства виконавчий директор Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», співменеджер групи «РПР-довкілля» Олена Кравченко. Висловила сумніви у компетенції нового міністра і голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. На її думку, найбільше запитань викликає саме кадрова політика нового очільника Мінекології. «Я вважаю, що в деякі органи влади «люди Януковича» не тільки повертаються, але вони звідти й не виходили. Відсутність у нового міністра профільної освіти, досвіду роботи в такій галузі, нерозуміння складності й гостроти екологічних проблем, слабкість волі до подолання корупції, і головне – відсутність бачення реформи природоохоронної галузі, не дає підстав сподіватись на позитивні зміни», – вважає пані Тимочко.

Безумовно, найбільший резонанс в експертному середовищі та серед громадськості викликала неоднозначна ініціатива Мінекології зменшити радіус площі так званої 30-кілометрової зони довкола сумнозвісної Чорнобильської атомної електростанції до 10 кілометрів. Експерти вважають, що смілива ініціатива відомства – ніщо інше, як спроба чергової корупційної оборудки з підвідомчими земельними ресурсами. Небезпека полягає не лише у забрудненості території довкола ЧАЕС, але й у планах Мінекології автоматично зменшити кількості людей, які мають статус чорнобильців. Тобто в уряді в черговий раз використовують сумнівні підходи щодо економії на пільгах для постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. «Сьогодні Мінекології не вирішує екологічних проблем. Мінекології в погоні за надприбутками. Це показує остання ситуація з рішенням зменшити зону ЧАЕС. Мінекології займається зароблянням коштів та видачею ліцензій на використання природних надр, а не питаннями екологічної кризи. За цим стоїть лише зменшення витрат на чорнобильські програми. За 100 днів людина, яка очолює таку структуру, має показати хоча би якийсь результат, але цього не сталося», – впевнений спеціаліст з питань охорони здоров'я та екології Володимир Каспрук. «Територію можна буде використовувати під нове виробництво, тобто в такий спосіб можна починати будівництво нових підприємств. Мінекології шукає способи заробити на «зоні відчуження», хоча ЧАЕС буде небезпечною ще 20 тисяч років», – підтверджує слова свого колеги експерт з екологічних питань Олександр Мазуркевич. Крім того, на думку екологів, ініціатива Мінекології може стати в нагоді в черговому перерозподілі бізнесових сфер впливу – наприклад, для «резервування» колишніх забруднених територій ЧАЕС для нових об’єктів промисловості чи будівництва.

Система народного контролю «Слово і Діло» зафіксувала всього 5 обіцянок нового міністра екології та природніх ресурсів. Зокрема, пан Шевченко пообіцяв оновити Національну екологічну стратегію протягом 2015 року та призначати директорів природних заповідників за результатами відкритих та прозорих конкурсів. Також в Мінекології обіцяють залучати інвесторів для побудови сміттєпереробних заводів біля переповнених полігонів та розробити якісну нормативну базу, що регламентуватиме всі аспекти отримання документів дозвільного характеру для дотримання екологічних стандартів. Також серед позитивів у роботі Міністерства слід нагадати про підписання грантової угоди з ЄБРР про надання 350 млн євро на добудову захисної споруди Чорнобильській АЕС. Також міністр затвердив міжурядовий договір між урядами України та Німеччини в рамках німецького гранту на 14 млн євро до 2020 року, який передбачатиме створення екологічної поліції, захисту заповідників, запровадження супутникового моніторингу по контролю за вирубкою лісів.

Критика екологів щодо некомпетентності нового міністра має право на існування. Втім, не слід забувати, що нинішній міністр – фаховий юрист та має неабиякий досвід та зв’язки в вітчизняних юридичних колах. Ймовірно, його призначення пов’язано саме із розробкою досконалої юридичної бази для вирішення усього масиву екологічних проблем в Україні. Одним із ключових завдань, визначених керівництвом міністерства, є законодавче закріплення прозорих правил конкурсної видачі та анулювання ліцензій на надрокористування з чітким переліком підстав і процедури їх анулювання, публічної процедури вибору ліцензіата, а також створення системи виявлення і недопущення до надрокористування несумлінних і фіктивних (підставних) юридичних осіб. Треба віддати належне – перший крок у цьому напрямку Ігор Шевченко вже здійснив: Мінприроди відкрило для загального доступу інформацію про власників усіх спецдозволів на розробку родовищ природних копалин, а також підстави та спеціальні умови для видачі таких дозволів. Тепер відповідна інформація стала доступною на окремому сайті і може слугувати першим реальним кроком для подальшого попередження корупційних дій у сфері видобування корисних копалин.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»