Київські антиурядові протести вже відгукнулися в сусідній Росії. Громадські активісти і прості громадяни активно обговорюють політичну ситуацію в Україні і їх думки, звичайно ж, розділилися. Нечисленні представники антикремлівської опозиції радіють, пророчать Путіну подібні демонстрації в Москві, заздрять численності і натиску київських протестів, порівнюють з протестами на Болотній площі і в сотий раз докопуються до витоків української ідентичності. Але офіційна позиція Кремля вважає події в Україні лише путчем, масовими заворушеннями, які заважають роботі влади.
Але головне, як нам здається, в цій ситуації не думка політичних діячів, а реакція простих росіян. Їх же думка формується на основі повідомлень популярних засобів масової інформації. На жаль, доводиться констатувати, що авторитетні російські ЗМІ перебувають під жорстким контролем Кремля, і активно пропагують українофобські настрої серед своїх громадян.
Як сказав Дж. Курран, свобода вибору інформації для тих, хто нею володіє, не дорівнює свободі вибору тих, хто цю інформацію споживає. В умовах, коли основні ЗМІ підкоряються центральному апарату держави, говорити про свободу вибору взагалі не доводиться.
Якщо українські ЗМІ можна вважати відносно незалежними, оскільки вони знаходяться у власності впливових і конкуруючих між собою бізнес-груп, то в Росії більшість популярних медіа контролюються Кремлем.
Але повернемося до Києва. Смутні настрої серед росіян і численні освистування роботи російських тележурналістів у Києві з вимогою говорити правду не пройшли непоміченими для Москви. Простим указом глави держави було ліквідовано агентство міжнародної інформації РІА "Новости" і створено ФГУП "Міжнародне інформаційне агентство "Росія сьогодні" на чолі з Дмитром Кисельовим. Тим самим Дмитром Кисельовим, який зробив серію епічних репортажів про Україну в програмі «Вести».
З приходом Дмитра Кисельова у антипутінської опозиції та інших лібералів асоціюється початок введення повномасштабної цензури у всіх сферах комунікацій. Знищене РІА "Новости" вважалося останнім оплотом лібералізму.
Таким чином, так звана четверта влада в Росії так і не відмежувалася від державної, і навіть не була захоплена олігархами, як це сталося в Україні. Нетерпимі висловлювання та явний пропагандистських характер висвітлення новин з України для росіян у виконанні Дмитра Кисельова отримали підтримку з Кремля, а отже, подібна пропаганда буде тільки наростати.
Таким чином, моноліт мовлення російських ЗМІ про Україну зможе виправдати ескалацію будь-якого конфлікту між двома державами серед населення.
Навіть якщо сьогодні все відбувається мирним шляхом, то немає жодних гарантій, що завтра політики не захочуть помірятися силами, і тоді запрограмований народ радітиме подібним діям. Ні в Україні, ні в Росії на сьогодні не вдалося побудувати нормальну медійну систему, коли нарівні існують провладні та антиурядові ЗМІ, частка акцій одного вкладника у володінні тим чи іншим ЗМІ не перевищує 25%, а журналістська етика виповнюється, як припис закону. До речі про закони, українське законодавство у сфері медіа застрягло десь у минулому столітті, і не поспішає змінюватися. Звідки знати в таких умовах, яку неправду згодують нам завтра, і чи не спонукатиме вона йти одного на одного зі зброєю?
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»