Закриття українських аеропортів: заходи безпеки чи військові маневри?

Державна авіаційна служба України продовжила до 8.00 ранку 16 грудня введену з 13 грудня заборону на польоти в аеропорти Харкова, Дніпропетровська й Запоріжжя. Вже кілька днів в соціальних мережах та в середовищі журналістів висувають різноманітні припущення щодо справжньої причини закриття трьох великих аеропортів.

Глава Державіаслужби Денис Антонюк раніше повідомляв, що дана заборона введена через посилені заходи безпеки. Інтриги додає й той факт, що жодне інше державне відомство так і не виступило з офіційними поясненнями  того, через яку саме небезпеку було припинено авіасполучення із трьома найбільшими обласними центрами, які фактично знаходяться у прифронтовій зоні конфлікту на сході України.

Так, в прес-службі Міноборони визнали, що питання закриття аеропортів поза компетенцією відомства, а в інформцентрі РНБО також зазначили, що не знають причин заборони на польоти. Джерело в адміністрації Дніпропетровського аеропорту повідомило журналістам, що заборона польотів пов’язана із загрозою терористичних актів.

В черговий раз брак інформації зумовив хвилю гіпотез і здогадок серед експертів та користувачів із соцмереж. Особливо небезпечні маніпуляції серед нібито очевидців, які стали свідками розвантаження цими вихідними вантажів в українських аеропортах з військових літаків НАТО. «13 грудня 2014 року о 23.30 в аеропорту Запоріжжя приземлилися два транспортні літаки з США. Через дві години - сіли ще два «Геркулеса». Відбувається їх розвантаження. За інформацією від джерела, вантаж знаходиться в ящиках. Нагадаємо, що периметр запорізького аеропорту посилили оборонними вежами. Цю термінову роботу почали наприкінці листопада і лише днями закінчили», - зазначено у повідомленні Facebook-групи «Світовий клуб киян».

Дану версію розглядають у контексті попередніх домовленостей між Україною та США щодо надання військового озброєння і спорядження українським військам. На минулому тижні у сенаті – вищій палаті Конгресу США – була затверджена відповідна програма допомоги українській стороні. Втім, вітчизняні експерти та законодавці поки що стримано коментують такий крок США та зауважують, що сам акт передачі зброї не відбудеться у найближчому майбутньому. Так, народний депутат, член комітету з питань національної безпеки та оборони Дмитро Тимчук, вважає питання надання українським військовим летальної зброї реальним, хоча і не в найближчій перспективі. «Статус союзника дозволяє розглянути це питання. Я думаю, що в Сполучених Штатах таке питання легко не пройде, але той закон, який зараз ухвалений, дає таку можливість», – впевнений експерт.

Ще одна версія можливого закриття аеропортів пов’язана із роботою російських військових у складі тристоронньої моніторингової місії, яка здійснює контроль за припиненням вогню в зоні АТО. Справа в тому, що нібито в одному із аеропортів мав приземлитися літак із представниками Збройних Сил Росії, які планували здійснити «ротацію» своїх товаришів. Проте українська влада побачила у цьому можливу загрозу і вирішила закрити доступ до українських аеропортів.

«Закриття авіапольотів в Харків, Запоріжжя і Дніпропетровськ пов'язане з наміром спостерігачів місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі стосовно дотримання режиму припинення вогню на Донбасі від Російської Федерації використовувати для проведення своєї ротації російські військово-транспортні літаки... Українська влада вважає неприйнятним допуск російської військово-транспортної авіації в повітряний простір країни», – повідомили в агентстві «Українські новини» з посиланням на власні джерела.

Якою б не була справжня причина закриття аеропортів, в черговий раз постраждали пересічні користувачі послуг авіакомпаній. Не дивлячись на складні обставини, в яких нині перебуває країна, усі державні відомства могли б якщо не заздалегідь попередити авіакомпанії про можливі незручності для їхніх пасажирів, то, бодай, вибачитися за незручності і детальніше роз’яснити ситуацію. Як і за попередньої влади, українські можновладці не позбавились звички не рахуватися із інтересами пересічних громадян.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»