Минулого тижня «Слово і Діло» опублікувало першу частину інтерв’ю з екс-головою КМДА та нинішнім депутатом Київради від фракції «Батьківщина» Володимиром Бондаренком.
Сьогодні ми пропонуємо вам продовження нашої розмови з Володимиром Дмитровичем, де він розповість про схеми «кришування» МАФів (малих архітектурних форм) у столиці, плани з реконструкції Майдану Незалежності та причини, з яких до Києва так і не потрапить львівський 7-вагонний трамвай.
СіД: Володимире Дмитровичу, Ви ініціювали встановлення 20-метрової вільної від торгівлі зони в районі станцій метро. Після цього розпочався демонтаж встановлених раніше МАФів поблизу станцій підземки. Чи вирішують ці заходи проблему кіосків у Києві?
В.Б.: На сьогодні в Києві встановлено близько 36 тис. МАФів. Як зробити, щоб вони було законними та приносили прибуток місту? На мою думку, тотальні знесення – це неправильно. Система малих архітектурних форм виникла внаслідок складної економічної ситуації: в людей немає роботи, заводи стоять. Тому ця торгівля є життєво необхідною, вона забезпечує тисячі киян роботою та коштами. Отож я наголошував на тому, що є території, на яких кіоски можна встановлювати, а на інших це має бути заборонено.
Сьогодні існує 5 так званих асоціацій власників МАФів. Ці спеціальні утворення фактично здійснюють колективне «кришування» роботи цих споруд. Раніше «кришуванням» займався колишній заступник прокурора Києва, який згодом утік, також до цього долучалися міські чиновники та депутати, які подекуди мають у власності по 100-500 МАФів.
На мою думку, сьогодні потрібно паспортизувати всі МАФи, включивши до паспорту фото власника, перелік товарів, якими він може торгувати, прізвища працівників та прив’язку до карти міста. Замість того, щоб платити близько 1000 дол. за «кришування», власник МАФу зможе легально сплачувати кошти до міського бюджету. Ця сума, за нашими підрахунками, має становити 1000 грн: 800 грн – збір до бюджету міста, 140 грн – за використану електроенергію і ще 60 грн – за вивезення сміття.
На сьогодні ж МАФи не платять жодної копійки місту. При цьому незаконно використовують електроенергію та продукують сміття, яке відноситься до найближчого будинку.
СіД: Сільськогосподарський ринок, що розміщувався перед будівлею ЦВК ви все ж таки розібрали…
В.Б.: Ринок біля ЦВК розібрали експериментально, і ми побачили весь ланцюг корупції, що існує в цій сфері. Ринок під’єднався до електромережі обласної держадміністрації, яка платила за використану ними електроенергію з державного бюджету. За ці «послуги» енергетик ОДА отримував 40 тис. грн щомісячно. Таку саму суму отримувало управління торгівлі. Також власники ринку «знаходили спільну мову» зі службами благоустрою та органами внутрішніх справ.
Коли я почав тиснути, щоб знести цей ринок, до мене звернувся пан Олександр Данилюк зі «Спільної справи», який сьогодні є помічником міністра оборони Валерія Гелетея. Дуже нахабно пан Олександр заявив, що вони нікому не підкоряються і виконують функції з охорони цього приміщення і додав, що це «їхня «дійна корівка», і вони її будуть доїти». Я коректно відповів, що можу «пообрізати дієчки» цій «дійній корівці», і вона перестане давати їм «молочко».
В ході вирішення ситуації я зустрічався з Гелетеєм, з яким підтримую добрі стосунки. Він мені доводив, що Данилюк – хороший хлопець. Але, як на мене, деякі дії Данилюка взимку були досить провокаційними, зокрема, мова йде про захоплення ними стратегічного об’єкту – приміщення Міненерго. Це могло стати приводом для силового розгону Майдану. До речі, я забезпечував евакуацію дружини Данилюка з маленькою дитиною за кордон, проте він про це не знав.
СіД: Ви ініціювали проект з поставки до Києва першого 7-вагонного трамваю львівського виробництва. На сьогодні трамвай уже мав бути в Києві і курсувати на Троєщину. На якій стадії реалізації перебуває цей проект?
В.Б.: Існують речі, які важко пояснити. Деякі представники нинішньої влади міста зацікавлені, щоб поставляти місту інші трамваї. Ми починали підготовку в Дарницькому депо до виробництва трамваїв за львівським зразком. Нам потрібно було взяти один зразковий трамвай, і ми могли завезти його ще за мого головування в КМДА, однак не вистачало трьох готових вагонів у Львові.
СіД: Нещодавно Ви озвучили інформацію, що на місці Будинку профспілок, який частково згорів під час трагічних лютневих подій на Майдані, можуть побудувати 50-поверхівку.
В.Б.: Я не сказав прямо, що це планують. Це є одним із варіантів вирішення проблеми спаленої будівлі. Профспілки знайшли так званих спонсорів, які готові відтворити їхні колишні площі, але додавши до будівлі 25-30 поверхів. Поза тим, за таких умов вони готові відновити площі профспілок безкоштовно. Але відновлювати на місці будівлі таку величезну багатоповерхівку безвідповідально. По-перше, це спотворить архітектурний ансамбль Хрещатика, по-друге, під Будинком профспілок існує система пливунів, тому це робити небезпечно. Тож цю ідею проштовхують профспілки, які, я так відчуваю, хочуть з цього нажитися.
Існує інший проект вирішення цієї проблеми: на місці Будинку профспілок архітектурно відтворити стару Київську думу. Однак реалізація цієї ідеї дуже складна і потребує значних інвестицій. Існує ще третій проект, який передбачає відтворення Будинку профспілок у колишніх обсягах, можливо, зі внесенням певних архітектурних змін, однак без збільшення висоти будівлі. Останній варіант є найбільш прийнятним.
У вересні буде проведено конкурс, який ще у квітні був оголошений КМДА і міністерством культури. Там будуть якісь пропозиції. Я думаю, що вони будуть більш широкими, що дозволить створити культурний простір від Головпоштамту до Арки дружби народів.
СіД: Часто декларувалася колишньою опозицією необхідність повернення столичному бюджету 50% податку на доходи фізичних осіб, які з 2010 року вилучаються до держбюджету. Нова влада в Києві вже майже півроку, однак це питання досі не вирішено. Чому?
В.Б.: Ці 50% були проектом Миколи Азарова. Раніше ухвалювалися рішення спеціальними одноразовими актами. На сьогодні ж є такий документ як Бюджетний кодекс. Коли до нього вносили зміни по Києву, Азаров вирішував свої власні проблеми. Якщо забирати кошти з міста, а потім їх видавати, то можна самому вирішувати, на що їх витрачати. Тому він кожного року забирав близько 8 млрд грн, а потім видавав на об’єкти капітального будівництва, де генеральними підрядниками були наближені до нього фірми зі східних та південних регіонів.
Тобто вони забирали кошти в Києва й ніби їх віддавали, однак фінансували не соціальні програми, дороги, утримання ЖКГ, а різні інфраструктурні об’єкти. Активно велося будівництво мостів, метрополітену, різноманітних транспортних вузлів, Поштової площі та ін. Це було плюсом владі, однак «відмивання» коштів там було грандіозним.
На сьогодні змін до Податкового кодексу не внесено, однак часи змінилися. Кошти з міста забирають, але не фінансують капітальні об’єкти. І це несправедливо щодо киян. ПДФО – це найстійкіший податок, який прямо прив’язаний до кількості людей та інтенсивності їхньої праці. Тобто це здирництво.
Крім того, через парламент уряд урізав бюджет Києва ще на 500 млн грн, забравши гроші навіть із захищених статей. Так, згідно з тим рішенням, у цьому році припиняється фінансування закупівлі підручників для школярів, урізали фінансування харчування для старших класів, надбавки вчителям тощо. Це несправедливо. В Києві ціни вищі, а оплата праці вчителям однакова.
Я є прихильником перегляду цього питання, однак у Верховній Раді голосів для цього не вистачає. Є різні погляди на цю проблему в депутатів. У деяких із них зберігається провінційний погляд на столицю, ніби кияни й без того «жирують». Я думаю, що треба шукати золоту середину. Потрібно довести, що місто має отримувати кошти за виконання функцій столиці.
Спілкувалася Ілона Македон, «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»