Серед українців найменшу готовність долучитись до служби у Силах оборони продемонстрували мешканці Києва, незалежно від часового горизонту війни. Охочих виявлено лише 6,3% (проти 16% загалом).
Про це свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного на замовлення «Слово і діло» з 27 липня по 3 серпня 2026 року методом онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети 1200 респондентів віком 18 років та старше по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій (статистична похибка – з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%) на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Також у столиці України зафіксовано рекордно високу частку відмови – 67,4% (проти 53% загалом).
Водночас, аналіз оцінки особистої готовності стати до лав Сил оборони України у разі тривалої війни зафіксував певне просідання мобілізаційного потенціалу в міру віддалення часового горизонту. Частка респондентів, які зараз не служать і при цьому декларують пряму готовність долучитися до війська, послідовно скорочується залежно від тривалості конфлікту: від 16% у сценарії на 3 роки до 14% у 5-річній перспективі та 13,5% у разі 10-річної війни.
На цьому тлі показник неготовності залишається стабільно високим, дещо зростаючи з 53% (на 3 роки) до 55% (на 5 та 10 років).
Водночас понад чверть респондентів утримується від однозначної відповіді: частка тих, кому важко оцінити свою готовність, є монолітною і становить 27–27,5% для всіх трьох часових сценаріїв.
Аналіз крос-табуляції у разі затягування війни на 3 роки виглядає наступним чином.
Статеві особливості
Чоловіки демонструють дещо вищу за середню готовність долучитися до Сил оборони (19,5% проти 16% загалом) та помітно нижчий рівень категоричної відмови (44,9% проти 53% загалом). Жінки фіксують вищий рівень неготовності мобілізуватися – 59,4%, при готовності на рівні 12,8%.
Вікові відмінності
Молодь (18–29 років) виступає найбільш мобілізаційно готовою групою – чверть опитаних (25,3% проти 16% загалом) декларує готовність стати до лав війська. Відповідно, рівень неготовності серед молоді є найнижчим серед усіх вікових груп (45,6% проти 53% загалом).
Вікова група 30–44 роки демонструє стриманіші показники готовності (12,1% проти 16% загалом) та вищий рівень відмови (55,9% проти 53% загалом).
Регіональна специфіка
Київ демонструє найвищий рівень скепсису: лише 6,3% (проти 16% загалом) та рекордно високу частку відмови – 67,4% (проти 53% загалом).
Схід – висока поляризація та визначеність: регіон демонструє найменшу частку вагань («важко відповісти» – 14,5% проти 27% загалом). На цьому тлі спостерігається чітке розшарування: вища за середню готовність (21,7% проти 16% загалом) поєднується з достатньо високим рівнем неготовності (59% проти 53% загалом).
Північ – висока невизначеність: зафіксовано найвищу частку респондентів, яким важко оцінити власну готовність – 33,4% (проти 27% загалом), при відносно низькому рівні категоричної відмови (44,4% проти 53% загалом).
У сценарії затягування війни на 5 років усі базові демографічні та регіональні тренди повністю зберігаються.
Регіональний профіль дублює 3-річну картину – Київ залишається осередком найвищого скепсису (лише 6,3% готовності та 67,4% відмови – показники абсолютно ідентичні 3-річному сценарію).
Схід зберігає найвищий мобілізаційний потенціал (24,1% готовності – навіть дещо вище, ніж на 3 роки) та мінімальну невизначеність (18,1% «важко відповісти»).
Північ тримає лідерство за часткою вагань (31,5% «важко відповісти») та вищою за середню готовністю (19,8%).
У сценарії затягування війни на 10 років усі базові демографічні та регіональні пропорції практично дублюють показники 5-річного горизонту.
Статева та вікова специфіка залишається незмінною – чоловіки зберігають вищу готовність (16,8% проти 13,5% загалом), а жінки – переважаючу неготовність (60,4% проти 55%). Молодь (18–29 років) надалі утримує найвищий мобілізаційний потенціал серед усіх вікових груп (18,6% готовності), хоча її показник продовжує плавно просідати порівняно з 5-річним сценарієм (із 20,3% до 18,6%), супроводжуючись зростанням вагань (29% «важко відповісти»).
Регіональний профіль зберігає свої домінанти з незначним вирівнюванням – Київ закріплює статус осередку найбільшої відмови (69,5% «ні, не готовий(а)» при лише 7,4% готовності).
Схід дещо коригує показник готовності в бік зниження (із 24,1% при 5 роках до 19,5%), фактично зрівнюючись із Північчю (19,3%).
Захід та Північ фіксують найвищий рівень невизначеності – майже третина респондентів у цих регіонах вагається з відповіддю (32,4% та 32% відповідно).
Нагадаємо, раніше «Слово і діло» опублікувало другу частину п'ятої хвилі онлайн-опитування, яка присвячена мобілізації, ТЦК і готовності українців служити.
Так з’ясувалось, що понад 40% чоловіків вважають несправедливим відсутність мобілізації та дозвіл на виїзд для жінок.
Крім того, колишній міністр оборони Михайло Федоров заявляв, що його команда підготувала комплексний план реформи мобілізації. Серед ключових ідей – поетапний призов, вирішення проблеми самовільного залишення військової частини (СЗЧ), зменшення кількості людей у розшуку та переосмислення ролі територіальних центрів комплектування.
Також у Міноборони пояснили, чи зберігатиметься відстрочка під час її переоформлення.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.