23 червня 2022 року Європейська рада надала Україні статус кандидата на вступ до ЄС. Це сталося за рекордно короткий строк після подання заявки 28 лютого 2022 року, коли російські війська ще стояли під Києвом. Відтоді минуло чотири роки – і 15 червня 2026 року стало відомо про відкриття першого переговорного кластера. Це швидко чи повільно? Щоб відповісти на це запитання, «Слово і діло» вирішило порівняти темпи вступу до ЄС України та її західних сусідів.
Західні сусіди України – Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія – увійшли до ЄС майже синхронно, у 2004–2006 роках. Перші три приєдналися під час п’ятого розширення – найбільшого в історії Союзу: тоді частиною ЄС стали також три балтійські країни, а ще Чехія, Словенія, Мальта і Кіпр.
Натомість Румунія, як і Болгарія, приєдналася до ЄС під час шостої хвилі розширення. Уся річ у затримці з проведенням реформ, адже євроінтеграція цих країн, як і всіх згаданих вище, крім Мальти, стартувала практично однаково.
Крок перший: підписання угоди про асоціацію
Стартовою точкою для визначення темпів євроінтеграції можна вважати укладення угоди про асоціацію з ЄС, що є одним із перших реальних кроків на шляху інтеграції країни. Україна підписала її у 2014 році – після Революції Гідності, безпосереднім поштовхом до якої стала відмова Віктора Януковича від зближення з ЄС. Політичну частину було підписано 21 березня, економічну – 27 червня, і саме від цієї дати надалі вестиметься відлік.
Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія підписали аналогічні угоди про налагодження асоціації невдовзі після падіння в них комуністичних режимів наприкінці 1980-х. Угорщина та Польща зробили це першими – 16 грудня 1991 року, а Румунія та Словаччина – вже у 1993 році.
Водночас усі ці угоди набули чинності не одразу: у випадку України це сталося 1 вересня 2017 року – через 3 роки 2 місяці після підписання. Угоди про асоціацію Польщі та Угорщини набули чинності 1 лютого 1994 року – через 2 роки і півтора місяця, а Румунії та Словаччини – 1 лютого 1995 року – через півтора і рівно два роки відповідно.
Крок другий: подання заявки на вступ
Наступним кроком, який прямо засвідчує не лише бажання країни зближуватися з ЄС, а й реальний намір вступити до нього, є подання заявки. Найменше часу між підписанням угоди про асоціацію та поданням заявки минуло у Словаччини – 1 рік 8 місяців, до червня 1995 року.
В Угорщини, Польщі та Румунії цей період тривав, із невеликим відривом між ними, трохи більше ніж два роки: вони подали заявки навесні 1994 року – Будапешт і Варшава – та у червні 1995 року – Бухарест.
Натомість Україна пішла іншою траєкторією: між угодою про асоціацію 2014 року та поданням заявки 2022 року минуло майже вісім років. При цьому вже у 2019 році до Конституції внесли правки, які закріпили євроатлантичні наміри країни.
Причини – як розуміння внутрішньої готовності до перемовин, так і несхвальне ставлення до ідеї швидкого подання заявки у самому ЄС. Через це впродовж усього періоду 2014–2022 років стосунки України з Євросоюзом будувалися на ідеї подальшого зближення, проте не інтеграції. І лише повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року уможливило подання заявки на вступ.
Крок третій: отримання статусу кандидата
Після отримання заявки від країни вона потрапляє на розгляд Єврокомісії, яка впродовж певного часу повинна надати свій висновок.
Важливо: на час входження наших західних сусідів до ЄС формального статусу «кандидата» не було: Європейська рада на основі висновку Єврокомісії ухвалювала або не ухвалювала рішення про початок перемовин, що, фактично, можна вважати початком «кандидатства».
15 липня 1997 року Єврокомісія оголосила свої висновки для всіх чотирьох західних сусідів України, а 12–13 грудня 1997 року Європейська рада ухвалила рішення розпочати процес вступу всіх країн до ЄС.
Таким чином, період між поданням заявки на вступ і отриманням кандидатства тривав у Польщі та Угорщини 3 роки 8 місяців, а у Словаччини і Румунії – 2 роки 5 місяців. Саме тому той факт, що Україні знадобилося лише 4 місяці на підтвердження своєї заявки, – це справжнє диво з боку європейської бюрократії.
Крок четвертий: відкриття перемовин
Однак між статусом кандидата і реальним початком перемовин лежить етап виконання попередніх вимог, які уможливлюють подальшу євроінтеграцію.
Польща і Угорщина відкрили переговори про вступ до ЄС усього за кілька місяців після ухвалення відповідного рішення Єврокомісією – 31 березня 1998 року. Натомість Словаччина і Румунія відкрили переговори пізніше – 15 лютого 2000 року, через понад два роки.
У випадку України відкриття перемовин теж зайняло майже рівно два роки. У червні 2024 року відбулася перша міжурядова конференція, яка вважається офіційним стартом переговорів про вступ до ЄС.
Крок п’ятий: скринінг законодавства
Офіційна назва цього кроку – analytical examination of the acquis. Йдеться про перевірку відповідності національного законодавства стандартам acquis communautaire – у перекладі з французької «надбання спільноти», тобто правовій системі Європейського Союзу.
Польща, Угорщина, Словаччина і Румунія проходили цей процес з квітня 1998 року до кінця 1999 року – понад 20 місяців. Під час п’ятої та шостої хвиль розширення ЄС скринінг і перемовини велися не кластерами, а змішано, що зумовило довшу тривалість перевірки національного законодавства.
Прикметно, що Польща і Угорщина провели скринінг уже після відкриття перемовин, а Словаччина і Румунія – до їхнього відкриття. Останнім пунктом, який підлягав скринінгу, було сільське господарство.
У випадку України національний скринінг законодавства за шістьма кластерами, у які об’єднано 33 розділи, тривав із червня 2024 року, після офіційного старту перемовин, до 30 вересня 2025 року – близько 14 місяців.
Крок шостий: завершення перемовин
Польща, Угорщина і Словаччина завершили перемовини про вступ до ЄС на Копенгагенському саміті 12–13 грудня 2002 року. Румунія внаслідок затримок у реформах завершила перемовини лише 14 грудня 2004 року.
Таким чином, етап перемовин найдовше тривав для Бухареста – 4 роки 10 місяців. Потім ідуть Варшава і Будапешт – по 4 роки 8 місяців, а найшвидше впоралася Братислава – 2 роки 10 місяців.
Після цього країни підписали договір про вступ, де фіксувалася дата входження країни до ЄС. Польща, Угорщина і Словаччина підписали договір синхронно – 16 квітня 2003 року, а Румунія – 25 квітня 2005 року, а вступили країни у 2004 і 2007 роках відповідно.
В Україні процес перемовин – у самому розпалі. Невдовзі після завершення скринінгу, у грудні 2025 року, ЄС та Україна почали технічну роботу з трьома із шести переговорних кластерів. Через спротив угорського уряду на чолі з Орбаном Україна не змогла одразу запустити переговори за кластерами, тож цей варіант став таким собі компромісом
На якому етапі перебуває Україна
15 червня 2026 року Україна відкрила перший переговорний кластер – «Основи», що стосується фундаментальних питань: судової системи, демократичного устрою і прав людини. Очікується, що наступні кластери – «Внутрішній ринок», «Конкуренція та інтенсивне зростання», «Зелений порядок денний і стале сполучення», «Ресурси, сільське господарство та згуртованість» і «Міжнародні відносини» – можуть відкритися вже в липні.
Серед наших «сусідів» по євроінтеграції найбільші успіхи, якщо судити за останнім звітом Єврокомісії за підсумками 2025 року, має Чорногорія, яка веде перемовини аж із 2012 року і за цей час закрила 16 із 33 розділів. Своєю чергою, Албанія та Північна Македонія, які почали перемовини на два роки пізніше за Україну, станом на кінець 2025 року відкрили всі кластери, але не закрили жодного.
Чи означає це, що Україні теж доведеться чекати щонайменше півтора десятка років для завершення перемовин? Враховуючи безпрецедентні обставини нашої інтеграції, кожен етап якої тісно пов’язаний із суворими внутрішніми та зовнішніми викликами – від Революції Гідності до вторгнення росії, – спрогнозувати це важко.
Коли очікувати вступу України до ЄС
Україна довго, відносно своїх сусідів із ЄС, переходила від угоди про асоціацію до подання заявки, але потім украй швидко отримала статус кандидата. До відкриття перемовин нам довелося чекати приблизно стільки ж, скільки Румунії та Словаччині, а скринінг національного законодавства ми знову провели у вкрай короткий строк.
У підсумку, в західних сусідів України між подачею заявки і вступом до ЄС пройшло часу:
- Словаччина: 8 років 10 місяців;
- Польща: 10 років 1 місяць;
- Угорщина: 10 років 1 місяць;
- Румунія: 11 років 6 місяців.
Якщо грубо перенести ці відрізки на український випадок, то отримуємо вступ до ЄС в районі початку 2030-х років. Утім, те, як швидко Україна просуватиметься далі, стане зрозуміло після відкриття всіх переговорних кластерів, що, як очікується, відбудеться цього літа.
Саме тоді почнеться безпосередня робота уряду з імплементації норм і законів, які передбачає ухвалена 1 квітня 2026 року Національна програма адаптації законодавства України до права Європейського Союзу. Прогрес у закритті перших кластерів покажи, чи вступ України до ЄС відбудеться в осяжній перспективі.
Денис Ратушний, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.