В Україні трохи більше 40% населення все ще не готові приєднатися до лав Сил оборони. З урахуванням допустимої похибки опитування, істотних змін між відповідями у квітні та травні не спостерігається.
Про це свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного на замовлення «Слово і діло» з 22 по 29 травня 2026 року методом онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети 1200 респондентів віком 18 років та старше по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій (статистична похибка – з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%) на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Про готовність доєднатися до військової служби ми запитуємо в українців вже втретє, і аналіз динаміки настроїв сьогодні свідчить про певну стабілізацію та часткове відновлення показників готовності долучитися до Сил оборони після майже 3%-го квітневого падіння.
Також варто зазначити, що загальні настрої українців, які готові або не хочуть служити, протягом останніх трьох місяців майже не змінились і коливаються в межах 5% за всіма можливими маркерами.
Як свідчать дані опитування, рівень готовності стати до лав Сил оборони (особисто або через найближчих родичів) у травні коливається в межах 15-17,5% залежно від часового горизонту.
Найбільша група респондентів все ще заявляє про неготовність до служби (41,5-47%), а близько третини опитаних (32-33%) продовжують вагатися. Стабільним залишається тренд на вичерпність ресурсу при наддовгому плануванні: якщо на дистанції у 3 роки частка тих, хто «вже служить/служать родичі», становить 9%, то при затягуванні війни на 10 років цей показник знижується до 5%, що вказує на побоювання щодо неможливості тривалої служби.
У травні зафіксовано такі ключові тенденції щодо готовності до служби українців:
На короткій дистанції (3 роки) показник зафіксувався на рівні 17,5% проти 17% у квітні. Тобто суттєвих відмінностей не зафіксовано.
Спостерігається часткове відновлення оптимізму на середній та довгій дистанціях – після невеликого падіння у квітні, у травні готовність мобілізуватися у разі тривалості війни 5 років зросла з 14% до 16%, а у разі 10 років – з 13% до 15%.
Щодо категоричної відмови служити – бачимо певну стабілізацію. Показник у травні зафіксувався на рівні 41,5% за умови 3-річної служби. Натомість на супердовгій дистанції (10 років) рівень відмови зафіксувався на максимальній позначці у 47%. Такий самий показник ми мали і у квітні.
Підсумовуючи, варто зауважити, що поточні коливання показників є мінімальними і не перевищують стандартну статистичну похибку, тому ці зміни доцільно розглядати виключно на рівні мікротенденцій.
Нагадаємо, напередодні «Слово і діло» опублікувало другу частину опитування на тему «Соціальна справедливість, корупційні тригери та готовність служити». Там українці відповіли на запитання про купівельні звички та житлові потреби.
Зокрема, ми дізналися, що понад 60% українців почали частіше купувати товари вітчизняного виробництва, керуючись підтримкою економіки, економією або зростанням якості продукції.
Також стало відомо, що лише третина ВПО в Україні витрачає на оренду житла не більше половини заробітку. Інші ж переселенці, які змушені винаймати оселю, витрачають від 50 до понад 70 відсотків свого доходу.
До того ж, результати нашого опитування свідчать, що більше половини населення України стикалось із явищем побутової корупції за останній рік. І лише 28% українців уникнули цього явища.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.